Супільні блага
В умовах сучасної економіки окрім благ, виробництво і розподіл яких відбувається з використанням ринкового механізму цін, існують так звані суспільні (громадські) блага. Усі блага можна охарактеризувати за двома важливими ознаками: винятковістю (можливістю усунення індивідів від споживання) та конкурентністю (зменшенням загальної кількості блага, внаслідок його споживання окремим споживачем).
Характерними ознаками суспільних благ є їх невиключеність (невинятковість) та неконкурентність.
Невиключеність суспільного блага означає, що через занадто високі витрати або через суто технічні причини не можна виключити когось із сфери його споживання. Це неможливо зробити і в тому випадку, коли споживач з різних причин не оплачує користування цим благом. Неконкурентність (відсутність суперництва у споживанні) суспільного блага не перешкоджає його споживанню усіма бажаючими споживачами. Іншими словами, граничні витрати споживання блага додатковим споживачем є дуже малі або дорівнюють нулю, а поява додаткового споживача являє собою Парето-покращення.
Класичними прикладами «чистих» суспільних благ є оборона країни, маяки, світлофори, зовнішня політика, пам’ятки мистецтва, в’язниці. До суспільних благ відносять національні парки, фундаментальну науку, шосейні дороги і мости.
Частину послуг лісових екосистем можна також охарактеризувати як чисте суспільне благо (водоохоронні, санітарно-гігієнічні, естетичні). Не можливо, наприклад, якимось чином заборонити комусь отримувати естетичне задоволення від споглядання лісових ландшафтів, тобто виключити його із споживання. А оскільки ліс уже посаджений або сформувався шляхом природного поновлення, то граничні витрати на те, щоб додаткова людина отримала можливість насолоджуватися лісовими краєвидами дорівнюють нулю, тобто естетична цінність лісів є неконкурентною.
Рекреаційні послуги лісів з одного боку є майже неконкурентні (інколи потрібні незначні витрати на облаштування рекреаційних полян, маршрутів), а з іншого – частково виключні (лісова охорона володіє певними способами обмежити доступ рекреантів в лісові урочища), тому є можливість оцінити їх цінність за допомогою ринкового аналізу.
Можливість отримувати вигоду від суспільного блага, не приймаючи участь у фінансуванні його виробництво породжує проблему «зайців» та призводить до того, що приватні виробники відмовляються його виробляти, оскільки не мають змоги відшкодувати свої витрати. Тому забезпечення пропозиції громадських благ бере на себе держава. Держава виробляє суспільно оптимальну кількість громадського блага, за якої граничні вигоди від нього дорівнюють граничним витратам.