3. Ефективність виробництва

Розглянемо умови ефективного розподілу ресурсів у виробництві.

Припущення аналізу економіки виробництва:

1. виробництво здійснюється у двох галузях, кожна з яких випускає одне благо;

2. перерозподіл ресурсів здійснюється для збільшення виробництва в кожній галузі;

3. перерозподіл ресурсів не вимагає витрат;

4. кількість ресурсів є фіксованою;

5. ціни на фактори виробництва є незмінними.

Графічно модель розподілу ресурсів при виробництві двох благ можна проілюструвати за допомогою діаграми Еджворта. Така діаграма є подібною до діаграми, яку ми використовували для аналізу економіки обміну, і будується суміщенням двох систем координат. Перша система із початком О₁ призначена для відображення поведінки виробника товару Х, друга система із початком О₂ - ілюстрації поведінки виробника товару У (рис. 13.5). На осях кожної системи відкладається кількість факторів виробництва (праці і капіталу). Кожна точка в коробці ілюструє певний варіант розподілу ресурсів між учасниками ринку.

Припустимо, що на ринку загальний запас праці складає 16 одиниць, а капіталу - 8 одиниць. 1-й виробник використовує у вихідному положенні 10 одиниць праці і 3 одиниці капіталу, а 2-й виробник відповідно – 6 та 5 одиниць праці і капіталу.

Рис.13.5. Діаграма Еджворта для виробництва двох благ (Х та У)

На діаграмі для кожного виробника можна побудувати ізокванти, які відповідають певним обсягам випуску. Як бачимо з рис.13.6, початковий розподіл ресурсів в точці Е дає змогу випускати відповідно Q_x та Q_У продукції. Проте розподіл ресурсів між виробниками в точці Е не можна вважати оптимальним. Адже є способи збільшення обсягу виробництва як блага Х, так і блага У. Так розподіл в точці А збільшує виробництво товару У, не зменшуючи обсяг випуску товару Х, а перерозподіл ресурсів, який відповідає точці В, забезпечує збільшення виробництва обох товарів.

Стимули у виробника до зміни комбінацій використання факторів виробництва зникають тоді, коли відсутні можливості шляхом перерозподілу ресурсів збільшити виробництво. На діаграмі Еджворта такі

Рис. 13.6. Діаграма Еджворта з ізоквантами

оптимальні комбінації є точками дотику ізоквант виробника і ілюструють умови оптимальності виробництва за Парето.

Ефективність у виробництві за Парето досягається при такому розподілі факторів виробництва між галузями, за якого неможливий якийсь інший розподіл, який би збільшував виробництво будь-якого блага без зменшення виробництва іншого.

На рис. 13.7. оптимальні розподіли відповідають точкам дотику ізоквант двох виробників. Лінія, яка з’єднує ці точки називається контрактною кривою для виробництва.

Рис.13.7. Контрактна крива для виробництва

Контрактна крива для виробництва – множина точок на діаграмі Еджворта, які відображають оптимальні за Парето варіанти розподілів ресурсів для виробництва благ.

Оскільки нахил ізокванти кількісно дорівнює граничній нормі технологічного заміщення, а в точці рівноваги – нахилу ізокости, що вимірюється співвідношенням цін на фактори виробництва, аналітично умова ефективності (оптимальності) за Парето має вигляд тотожності:

Кожній точці на кривій контрактів відповідають певні обсяги випуску двох виробників, наприклад, точці Е Q₂² та Q₁². Якщо в системі координат «кількість блага Х – кількість блага У» відобразити ці співвідношення, отримуємо лінію, яка називається кривою (межею) виробничих можливостей (рис. 13.8).

Рис. 13.8. Крива виробничих можливостей

Крива (межа) виробничих можливостей – лінія, кожна точка якої відображає максимальний обсяг одного з благ для кожного даного обсягу іншого блага при фіксованих запасах ресурсів в економіці та незмінних технологіях.

При русі вздовж кривої виробничих можливостей за рахунок перерозподілу ресурсів від одного виробника до іншого відбувається немов би трансформація одного блага в інше. Тому цю криву інколи називають кривою трансформації, а її функція записується як:

Y = f (X)

Крива трансформації дозволяє визначити альтернативну вартість виробництва певного блага. Так, наприклад, збільшення виробництва блага Х на величину ∆Х = Q₁² – Q₁¹ можливе за рахунок зменшення виробництва блага У на величину ∆У = Q₂³ – Q₂². Тому стверджують, що альтернативна вартість ∆Х дорівнює ∆У.

Нахил кривої трансформації вимірюється кількістю блага У, від якої потрібно відмовитися, щоб збільшити виробництво блага Х на одиницю за інших незмінних умов. Такий кількісний показник отримав назву граничної норми трансформації (MRT):

Оскільки ∆Х та ∆У вимірюються в одиницях альтернативної вартості, а альтернативна вартість випуску додаткової одиниці блага У є граничною вартістю МС_х виробництва Х, і навпаки, то отримуємо:

Гранична норма трансформації зростає при збільшенні випуску блага Х, що пояснюється зростанням його альтернативної вартості (причини – труднощі з переміщенням ресурсів із галузі в галузь та дія законі спадної граничної віддачі факторів виробництва). Зростання альтернативної вартості блага Х обумовлює опуклість кривої трансформації в сторону, протилежну від початку координат.