Економічний зміст прямих і непрямих податків

Підсистема оподаткування юридичних осіб передбачає поділ податків і зборів на три групи: непрямі податки, прямі податки та інші податки, збори і платежі.

Прямі податки характеризуються тим, що вони встановлюються безпосередньо на дохід чи майно платників податку, непрямі - включаються у вигляді додатку до ціни товару чи тарифу на послуги і сплачуються споживачами цих товарів.

При прямому оподаткуванні грошові відносини виникають між державою та самим платником податку, при непрямому – суб’єктом податку стає продавець товару (послуги), який виступає посередником між державою та виробником, споживачем товару чи послугами.

Об’єктом оподаткування прямими податками є дохід, прибуток або майно. Ці податки накладають безпосередньо на платників, і їх розмір прямо залежить від розмірів об’єктів оподаткування.

До прямих податків належать:

• податок на прибуток підприємств

• прибутковий податок з громадян

• плата за землю

• податок на транспортні засоби.

До непрямих:

• податок на додану вартість

• акцизний збір

• мито.

База використання конкретних видів податків Прямі податки

Податок на прибуток

У світовій практиці податок на прибуток є однією з основних частин бюджету будь-якої країни.

У більшості країн ставка не є єдино визначеною, існують знижені, мінімальні й максимальні ставки податку. Так, максимальні ставки податку становлять в: Німеччині – 50%, Греції – 49%, Франції – 42%, Бельгії та Ірландії – 43%, Італії – 36%, Великобританії, Нідерландах, Іспанії, Португалії – 35%, Люксембурзі – 34%.

У США прибутковий податок на корпорації, тобто податок на прибуток, встановлено: з перших 50 тис. дол. прибутку стягується податок за ставкою 15%, з наступних 25 тис. дол. прибутку податок стягується за ставкою 25%, понад 75 тис. дол. прибутку – 35%.

Така методика оподаткування прибутку спонукає підприємців до збільшення продуктивності праці і максимального одержання прибутку, що зрештою призводить до збільшення надходжень до державного бюджету.

В Україні ставка податку на прибуток залишається незмінною – 30%, але змінюється підхід до визначення об’єкту оподаткування, тобто прибутку.

До введення нового Закону “Про оподаткування прибутку підприємств об’єктом оподаткування вважався балансовий прибуток підприємства, що являв собою загальну суму прибутку підприємства від усіх видів діяльності за звітний період, який включав прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг), в тому числі продукцію допоміжного та обслуговуючих виробництв. Зараз прибуток визначається як сума скоригованого валового доходу, одержаного шляхом зменшення суми валового доходу (виручки у натуральній та грошовій формах) звітного періоду на суму валових витрат виробництва, суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із ст.8 і 9 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” № 283/97 ВР. Тобто податок до оподаткування визначають за формулою:

Пдо=Вдс-Ввс-Ас, де

Пдо – прибуток до оподаткування

Вдс – скоригований валовий дохід

Ввс – скориговані сукупні валові витрати

Ас – скоригована сума амортизації

Платниками податку є:

1. З числа резидентів – суб’єкти господарської діяльності та інші підприємства, установи, організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

2. Філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади.

3. З числа нерезидентів – юридичні особи, створені у будь-якій організаційно-правовій формі, які отримують доходи з джерелом їх походження з України.

Від оподаткування звільняються доходи неприбуткових організацій, а саме:

• органи державної влади

• благодійні фонди і організації

• пенсійні фонди

• спілки і асоціації

• релігійні організації

• інші юридичні особи, діяльність яких не передбачає одержання прибутку.