
- •1. Українська література хх ст
- •2. Іван Франко Южнорусская литература (это все что я нашла, что мог франко говорить об литературе , если что, если вы видели еще что-то, скажите)
- •4. Офіційні документи українізації
- •5. Перші літературні осередки на Україні ті особливості їх розвитку.
- •6. Масові літературні організації на Україні, їх основна практична діяльність.
- •Вапліте
- •7. Розвиток українського футуризму та його літературні організації.
- •8. Укр.Символізм. Вплив франц.Символ.
- •9. Роль Хвильового у розвитку літературного життя на Україні в 30 рр.
- •10. Зарубіжні осередки укр.. Громадсько-п оліт.Життя.
- •11. Олександр Олесь. Життєвий шлях
- •12. Олександр Олесь. Тематика та худ засоби першої збірки…
- •17. Винниченко. «Федько-Халамитник»
- •18. Валер*ян Підмогильний. Життєвий, творчий шлях.
- •19. Підмогильний. «Місто».Характ.Образів.
- •20. Оповідання Підмогильного Аналіз «Проблема хліба»
- •21. Г. Косинка. Особливості новелістики (теми,проблеми)
- •22. М. Куліш. П’єса «97»: сюжет, композиція, конфлікт
- •23. М. Куліш. П’єса «97»: образна характеристика твору
- •24. У.Самчук. Роман «Марія»: сюжет і композиція
- •25. У.Самчук. Роман «Марія». Характеристика образів
- •26. "Чотири шаблі"
- •29. Олесь Гончар: особливості творчості
- •30. Олесь Гончар. Твір «Прапороносці»
- •31. Поетична спадщина Олени Теліги
- •32. Твір о.Теліги «вечірня пісня» проаналізувати
- •34. Україна! Як багато почуття вкладено в це слово, як вона гарна, велична. А чого тільки не винесла вона на своїх плечах!
- •37. І. Драч «Смерть Шевченка»: композиція
- •38. І. Драч: художні особливості твору «Балада золотої Цибулини»
- •39. Особливості поетичної спадщини і. Драча
- •40. Г. Тютюнник: художні особливості твору «Климко»
- •41. Г. Тютюнник: проблематика оповідань.
- •42. Л. Костенко: загальна характеристика творчості.
- •43. Л. Костенко: проблематика і жанрові особливості роману «Маруся Чурай».
- •44. Л. Костенко: система образів «Маруся Чурай».
- •46. Григорій Косинка: проаналізувати новелу «На золотих богів»
- •47. Г.Косинка: проаналізувати новелу «Мати» (думка м.Рильського про цю новелу)
- •48. Микола Хвильовий: загальна характеристика творчості. Проаналізувати новелу «Мати» (порівняти з тарасом Бульбою)
- •49. Проаналізувати новелу м.Хвильового «Кіт у чоботях»
- •50. Оксана Забужко: проблематика творчості. Проаналізувати твір «Калинова сопілка»
7. Розвиток українського футуризму та його літературні організації.
Футуризм — авангардний напрям у літературі й мистецтві, що розвинувся на початку XX століття здебільшого в Італії й Росії.
Футуризм — це мистецтво антигуманізму, яке має відбити настання часу техніки. Спрямування футуризму можна виразити трьома «М»: місто, машина, маса. Дві головні ознаки футуризму: по-перше, нове мистецтво зовсім не цікавиться людиною. Психологізм оголошується анархізмом. Психологізм — характерна риса міщанської літератури, яка вмирає. Якщо цікавить душа — пізнай машину. По-друге, для цього мистецтва характерний виключний динамізм, опоетизування руху, швидкості, зорові пошуки засобів зображення руху. Зупинка є злом, отже — футуристи вживали такі принципи динамізації («прискорення») свого художнього тексту: тексти записувалися без розділових знаків, без великих і малих букв. На думку футуристів, найбільше перешкод для руху роблять прикметники й прийменники. На перший план висувається дієслово. Футуризм — це тотальне заперечення, у тім числі й естетства. Музикою міста вважався шум міста. Панувала поетизація потворного, антиестетизм: деякі футуристи, наприклад, видавали свої твори на шпалерах.
В 1914 році народжується український футуризм. Його справжнім лідером стає Михайль Семенко, що друкує маніфести до своїх поетичних збірок «Дерзання» і «Кверо-футуризм» (від лат. quero — шукати). М. Семенко оголошує війну будь-якому канонові та культові в мистецтві. Він про¬тестує проти культу Т. Шевченка (М. Семенко демонст¬ративно спалює власного «Кобзаря») та «хуторянського», провінційного мистецтва. М. Семенко нехтує національним у літературі — воно здається йому примітивом. Поет виступає за «красу пошуку», за стрімкий рух мистецтва: «процес мистецтва, — на думку М. Семенка, — динамічний субстан-ційно». Семенко організовував різні футуристичні групи: «Кверо» (1914 p.), «Фламінго» (1919 p.), «Ударна група поетів-футуристів» (1921 р.), «Аспанфут» (асоціація панфутуристів) (1921 p.). Футуристичні угруповання діяли також у Харкові («Ком-Космос») та Одесі («Юголіф»). У лавах футуристів перебували О. Слісаренко, Я. Савченко, В. Ярошенко, М. Терещенко, Г. Шкурупій, Г. Коляда, Μ. Щербак та інші. В 1922 році Михайль Семенко, який називає себе «футуро-рубом на незайманих лісах української літератури», розробляє теорію панфутуризму. Поет вважає, що «мистецтво, досягнув¬ши вершин академізму та класицизму», пішло деструктив¬ним шляхом. Потрібно не чекати, поки воно саме відімре, а «добивати» його, аби з уламків старого мистецтва зводити, конструювати нове. Концепцію Семенка підтримав і Гео Шкурупій.
У середині 20-х років футуризм, як український, так і світовий, завершує своє існування. Він переживає себе як організована течія й система ідейно-естетичних настанов. Проте досвід футуризму, його принципи та засоби переймають авангардисти інших літературних і мистецьких угруповань (дадаїсти й сюрреалісти в Західній Європі, імажиністи і оберіути — Д. Хармс, О. Введенський, М. Заболоцький — у Росії, конструктивісти — В. Поліщук, О. Левада, Р. Троянкер — в Україні).