8 Питання
Розрахунок змін собівартості продукції за рахунок окремих заходів проводиться за групами факторів. Так, дії заходів за першою і другою групами факторів призводять до зниження трудомісткості продукції або вивільненню чисельності працюючих.
Зменшення витрат на заробітну плату і відрахувань на соціальне страхування в результаті зниження трудомісткості продукції визначається за формулою:
Е З = ( t 0 * З 0 - t 1 * З 1 ) * (1 + З Д / 100) * (1 + в з / 100) * В 1
де Е З - економія витрат на заробітну плату і відрахувань на соціальне страхування;
t 0 , t 1 - трудомісткість одиниці продукції в нормах-годинах до і після впровадження заходу;
З 0, З 1 - середньогодинна тарифна ставка робіт до і після проведення заходу;
З Д - відсоток додаткової заробітної плати;
в з - відсоток відрахувань на соціальне страхування;
В 1 - обсяг виробництва з моменту проведення заходу до кінця року.
Відносна економія на амортизаційних відрахуваннях у результаті поліпшення використання основних виробничих фондів (З а ) розраховується за формулою
де а 0 і а 1 - загальна сума амортизаційних відрахувань у базисному, плановому році, тис. грн.;
А 0 Т і А 1 Т - обсяг товарної продукції у базисному і плановому році, млн. грн.
9 Питання
Механізм вільного ціноутворення є головною ознакою ринкових відносин. Ринкова економіка об'єктивно вимагає впровадження вільних цін, які встановлюються суб'єктами ринку в умовах конкуренції з урахуванням співвідношення попиту і пропозиції та інших факторні, зумовлених дією об'єктивних законів ринку.
У міжнародній практиці ступінь розвитку вільного ціноутворення суттєво відрізняється на різних видах ринків. Так, на ринку готельних і туристичних послуг в основному застосовуються вільні ціни та договірно-контрактне ціноутворення, тоді як на ринку енергетичних ресурсів — ціноутворення, що здійснюється під безпосереднім державним (муніципальним) контролем.
В умовах вільного та договірно-контрактного ціноутворення ринок функціонує як саморегульована система, яку визначають три взаємопов'язані і взаємозалежні складові — попит, пропозиція, ціна.
Пряме втручання держави у функціонування будь-якої з цих трьох складових порушує усталений зв'язок між ними, руйнує ринок, а тому вважається неприпустимим. Ціни встановлюються й регулюються суб'єктами ринку в основному через попит та пропозицію у певних межах: максимальна ціна визначається рівнем попиту споживачів на товари чи послуги, а мінімальна — розміром індивідуальних втрат виробництва та реалізації товарів і послуг.
Але ринок — це не лише цілісна система з високим ступенем взаємозв'язку її складових. Як система, складові якої перебувають у постійному русі, ринок потребує постійного регулювання. Внутрішні пропорції складових ринку забезпечуються в основному шляхом його саморегулювання.
Головна мета внутрішнього саморегулювання ринку — встановлення ринкової рівноваги між обсягом попиту і пропозиції послуг.
Ціна ринкової рівноваги — це ціна, що врівноважує попит і пропозицію на ринку й встановлюється за повної їх відповідності.