15 Питання

Поняття “економічний ефект” — це загальне поняття, що в нього вкладається все: від чистого прибутку до національного доходу, від доходу окремого підприємства до доходу держави.

Економічний ефект від впровадження технічних нови­нок розраховується на всіх етапах реалізації й за весь період здійснення цих заходів і визначається як різниця між вар­тісною оцінкою результатів та вартісною оцінкою сукупних витрат ресурсів за цей період.

Залежно від завдань, які вирішуються, економічний ефект може обчислюватись в одній із двох форм:

а) народногосподарський (загальний ефект за умовами використання нововведень);

б) госпрозрахунковий (комерційний ефект, який одержу­ється окремо розробником, виробником і споживачем но­вовведень).

Народногосподарський економічний ефект обчислює­ться шляхом порівняння результатів за місцем використан­ня нової техніки, інших нововведень і всіх витрат на їх роз­робку, виробництво і споживання.

Комерційний економічний ефект обчислюється на окре­мих стадіях «життєвого циклу» нововведення (стадії розробки, виробництва, експлуатації) і дає можливість оцінити ефектив­ність впровадження технічних новинок з врахуванням еко­номічних інтересів окремих проектно-конструкторських орга­нізацій, підприємств-виробників і підприємств-споживачів.

Перша форма економічного ефекту використовується на стадії обґрунтування доцільності розробки та вибору най­кращого варіанта проектного рішення; друга форма – у процесі реалізації заходів, коли є відомими ціни на нову науково-технічну продукцію, обсяги її виробництва, умови і строки застосування.

На стадії техніко-економічного обґрунтування і вибору найкращого варіанта, при формуванні планів наукових і до­слідно-конструкторських робіт повинен бути витриманий народногосподарський підхід, який передбачає врахування при оцінці технічних нововведень усіх можливих наслідків – економічних, соціальних, екологічних, зовнішньоекономіч­них. Етапи реалізації цього підходу зводяться до такого:

• із потенційно можливих варіантів вибирають ті, які задовольняють заданим обмеженням;

• щодо кожного із вибраних варіантів обчислюють ре­зультати, витрати, економічний ефект;

• кращим визнається варіант, що забезпечує макси­мальну величину економічного ефекту, а за умови його тотожності по декількох варіантах – варіант з мінімальними затратами на його досягнення.

Сумарний економічний ефект від технічних нововве­день за певний розрахунковий період Т (Ет) обчислюється за формулою:

Ет = Рт – Вт, грн.,

де Рт – вартісна оцінка результатів від здійснення заходів НТП за розрахунковий період, грн.;

Вт – вартісна оцінка витрат на здійснення технічних но­вовведень за цей же період, грн.

Такий спосіб визначення економічного ефекту є однако­вим як при обчисленні народногосподарського, так і комер­ційного ефекту від впровадження заходів науково-техніч­ного прогресу.

При обчисленні економічного ефекту слід приводити різ­ночасові витрати і результати до єдиного для всіх варіантів моменту часу – розрахункового року за допомогою коефі­цієнта приведення (див. тему “Виробничі інвестиції підприємства”).

Із врахуванням фактора часу економічний ефект може бути представлений:

Т

Ет = Σ(Рт – Вт) х α, грн.,

t =1

де Рт, Вт – вартісна оцінка, відповідно, результатів і витрат у t-му році розрахункового періоду, грн.

Початковим роком розрахункового періоду Т вважають рік початку фінансування робіт по здійсненню заходу (включаючи наукові дослідження), а кінцевим – момент завершення всього життєвого циклу заходу (визначається нормативними строками оновлення продукції з врахуван­ням її старіння).

Економі́чна ефекти́вність — це вид ефективності, що характеризує результативність діяльності економічних систем (підприємств, територій, національної економіки). Основною особливістю таких систем є вартісний характер засобів (видатків, витрат) досягнення цілей (результатів), а в деяких випадках і самих цілей (зокрема, одержання прибутку).

Ефективність визначається відношенням результату (ефекту) до витрат, що забезпечили його отримання:

Економічна ефективність = прибуток/витрати

Економічна ефективність — досягнення найбільших результатів за найменших затрат живої та уречевленої праці. Економічна ефективність є конкретною формою дії закону економії часу. За капіталістичного способу виробництва узагальнюючий показник економічної ефективності — норма прибутку. Для народних підприємств у розвинутих країнах Заходу основною метою стає максимізація не прибутку, а чистого доходу на одного зайнятого, що не виключає необхідності використання показника норми прибутку. Конкретнішими показниками економічної ефективності є продуктивність і фондомісткість праці, фондовіддача і фондомісткість продукції, матеріаловіддача і матеріаломісткість продукції, економічна ефективність капітальних вкладень, нової техніки, енергомісткість продукції та ін. Основні напрями зростання економічної ефективності в Україні: суттєве зниження енергомісткості (витрати енергії на одиницю продукції приблизно в 2,5-3 рази перевищують аналогічні витрати у розвинутих державах світу, нафти — у 8-10 разів), матеріаломісткості (витрати матеріалів та ресурсів в Україні на одиницю продукції в 2-2,5 рази перевищують аналогічні показники у країнах Заходу), зростання фондовіддачі тощо.