Можливості практичного застосування знань із теми

• Історія формування уявлень про макроекономічну рівновагу дає нам урок і навчає тому, що:

а) різні погляди, підходи в оцінці одного й того ж явища—це краще, ніж одностайність і одноманітність;

б) джерелом нових поглядів або ж аргументів на користь старих має бути реальна економічна практика;

в) розвиток, уточнення уявлень — не виняток, а правило, і той, хто здатний на такі уточнення, засвідчує не слабкість свою, а силу;

г) вирішуючи практичні завдання економічних перетворень, варто звертатися до світового досвіду, використовувати з арсеналу економічної теорії ті рекомендації, які найбільше пасують конкретній ситуації.

Контрольні запитання та завдання

1. Спробуйте перелічити всі засоби (з арсеналу кейнсіанців та неокласиків), за допомогою яких держава може регулювати економіку.

2. Нехай протягом року відбулося суттєве скорочення інвестицій при тому, що розподіл доходів домогосподарств на споживання та заощадження залишився без змін. Прихильники якої із шкіл — класичної чи кейнсіанської — могли б використати цей факт як аргумент на користь власних поглядів.

3. У роки правління Президента США Рональда Рейгана (1981 — 1988) були досягнуті значне піднесення і майже повна зайнятість (П13). До числа найважливіших заходів, застосованих у цей період, належать такі: 1) обмеження державного втручання у перерозподіл доходів і скорочення соціальних програм щодо підтримання рівня життя; 2) обмеження масштабів державного регулювання приватного сектора; 3) значне скорочення норми оподаткування доходів. Прихильники якої теорії, на вашу думку, переважали в адміністрації президента Р.Рейгана?

4. У серпні 1993 р. Уряд України запропонував чергову програму регулювання економіки. Серед найважливіших заходів були визначені такі: 1) посилення регулювання державного сектора; 2) роздержавлення економіки (зменшення частки державного сектора); 3) розширення джерел надходження коштів до бюджету і забезпечення жорсткого контролю за їх використанням; 4) поступова відмова держави від регулювання цін; 5) соціальний захист населення від наслідків зростання цін. Визначте, чи дають підстави перелічені заходи для того, щоб віднести урядовців України до числа прихильників якогось із розглянутих нами напрямів економічної науки.

5. Здійснений у Польщі швидкий перехід від адміністративної до ринкової економіки, що дістав назву “шокова терапія”, втілився у чотирьох кроках: 1) зняття державного контролю за цінами і ліквідація всіх видів дотацій, що їх одержувало населення; 2) скорочення витрат бюджету з метою подолання дефіциту й інфляції (І8); 3) запровадження змінюваного курсу злотого; 4) приватизація державних підприємств.

Яким поглядам із тих, що розглянуті у темі, відповідають такі дії?

Тема 4.3 Валовий внутрішній продукт та інші макроекономічні показники

Для оцінки загального стану економіки необхідно мати певні показники. Важливість їх правильного визначення не викликає сумніву. Адже без цього неможлива реальна оцінка досягнутого, прогнозування майбутнього.

Після вивчення теми ви дізнаєтеся:

• як розраховується найголовніший макроекономічний показник — валовий внутрішній продукт (ВВП);

• чому для оцінки реальної динаміки виробництва його необхідно корегувати;

• якою є структура ВВП;

• які інші макроекономічні показники застосовуються для характеристики стану економіки, як вони пов’язані з ВВП.

Для оцінки результатів річного виробництва використовується показник валового внутрішнього продукту. Ним же користуються для обчислення динаміки виробництва, продуктивності, рівня добробуту населення країни.

Валовий внутрішній продукт (ВВП) — це сукупна ринкова вартість всього обсягу кінцевого виробництва, тобто всіх кінцевих товарів, вироблених і реалізованих протягом року.

Близьким за змістом до ВВП, але дещо відмінним від нього є показник валового національного продукту (ВНП).

Принципова відмінність між ними полягає в тому, що ВНП враховує все створене громадянами країни не лише на власній території, а й за кордоном, але не враховує створене негромадянами країни (іноземцями) з використанням іноземних ресурсів на території країни.

ВВП, навпаки, враховує все, що створене громадянами і негромадянами з використанням власних і залучених ззовні ресурсів на території країни, але не враховує того, що громадяни країни створюють за її межами.

З метою спрощення припустимо, що ВНП і ВВП приблизно збігаються.

Як може бути визначена сукупна ринкова вартість кінцевого продукту? На перший погляд, здається, що для цього було б достатньо скласти ціни всіх товарів і послуг, які з’явилися на ринку протягом року. Але задовольнятися такою методикою ми не могли б через подвійний рахунок. Пояснимо явище подвійного рахунку на прикладі.

Нехай фермер продав на ринку мірошникові зерно за 100 грошових одиниць. Мірошник змолов зерно і продав на ринку борошно за 125 грошових одиниць. На цьому етапі додана вартість (value-added— англ. мовою) становила 25 грошових одиниць. Борошно купила кондитерська фабрика і продала на ринку тістечка на загальну суму 200 грошових одиниць. Додана кондитерами вартість становить 75 грошових одиниць. Якби ми визначали ВВП, складаючи ринкові ціни зерна, борошна і тістечок, то вартість зерна була б врахована тричі: як власне зерна, як компоненти борошна, як компоненти тістечок, а вартість борошна — двічі як власне борошна і як компоненти тістечок. Таким чином, ми б штучно завищили ВВП і створили хибні уявлення про кінцевий продукт, а отже, і добробут суспільства. Адже суспільство багатіє не зерном і не борошном, як такими, а тістечками, які можуть бути запропоновані кінцевим споживачам і справді спожиті ними.

За нашим прикладом, продукт кінцевого виробництва може бути визначений двома шляхами:

1) або як ринкова ціна кінцевого продукту — тістечок, що дорівнює 200 грошових одиниць;

2) або як сума доданих вартостей на різних етапах створення кінцевого продукту, що також дорівнює 200 грошових одиниць (100 + 25 + 75).

Такий спосіб розрахунку кінцевого продукту, або ВВП, придатний для гранично спрощеної економіки. Він показує, яким шляхом можна уникнути подвійного рахунку. В реальній економіці, де продаються і купуються десятки мільйонів різних видів товарів, застосовуються інші способи визначення ВВП.

До визначення ВВП можна підійти з двох боків.

З одного боку — за сукупними витратами (С25), оскільки йдеться про ринкову економіку, для якої вартість кінцевого продукту визначається загальними витратами всіх покупців на придбання речей та послуг. З іншого боку, за сукупними доходами (С26), оскільки ВВП реалізується на доходи власників, ресурси яких (праця, земля, капітал) використані у створенні речей та послуг. Іншими словами, ринкова вартість кінцевого продукту, або ВВП, може бути визначена за витратами на придбання речей та послуг, що здійснені домогосподарствами (Д13), державою, підприємцями та закордонними споживачами. Водночас ВВП може бути визначений за сумою так званих факторних доходів (заробітної плати, ренти, процента, прибутку) та доходів у вигляді амортизації (А7) і непрямих податків на бізнес, привласнюваних державою. Оскільки витрати одних — це одночасно доходи інших, то ВВП, розрахований за сукупними витратами, має дорівнювати ВВП за сукупними доходами. Все це можна зобразити схематично.

Схема 52