Відповідність сукупних доходів, витрат, попиту та пропозиції
Пояснення до схеми:
Схема відображає зв’язок між чотирма аналізованими макроекономічними явищами. Сукупні доходи, як уже пояснювалося, перетворюються на сукупні витрати в процесі їх реалізації.
Сукупні витрати домогосподарств (Д13), підприємців інвесторів, держави та закордонних споживачів формують сукупний попит. Адже саме витрати суб’єктів економіки на придбання товарів і визначають попит.
Сукупний попит визначає сукупну пропозицію, оскільки виробники орієнтовані на задоволення попиту споживачів.
Сукупна пропозиція (загальний обсяг товарів і послуг, що можуть бути створені за наявних ресурсів) визначає рівень сукупних доходів власників ресурсів. Це пояснюється тим, що лише за умови використання ресурсів і створення продукту власники ресурсів одержують доходи.
Торкнемося проблеми рівноваги сукупного попиту і пропозиції. Для цього подумки об’єднаємо окремі ринки товарів і послуг країни у єдиний ринок. На цьому загальному ринку формується загальна рівноважна ціна (загальний рівень цін) та рівноважний обсяг виробництва. Пояснимо особливості цього формування за допомогою графіка. Зауважимо, що зовні графік макроекономічної рівноваги сукупних попиту і пропозиції схожий на графік рівноваги попиту та пропозиції на ринку окремого товару. Але це лише формальна схожість. Скориставшись поясненнями до графіка, ви зрозумієте відмінності.
Графік 16
Сукупний попит і сукупна пропозиція
Пояснення до графіка:
Суцільною лінією DD на графіку зображений сукупний попит, лінією SS — сукупна пропозиція. Пунктирні лінії відображають можливі зрушення сукупних попиту та пропозиції.
Лінія сукупного попиту спускається зліва направо. Це означає, що чим нижчим є загальний рівень цін, тим більшим стає попит, і навпаки: за вищих цін сукупний попит зменшується. Встановлено, що зміна цін впливає на обсяг попиту не прямо, а опосередковано: через ставку процента за кредит (К13), купівельну спроможність грошей та зацікавленість споживачів у придбанні товарів вітчизняного виробництва. Справді, якщо зростає загальний рівень цін, то це спричиняє подорожчання грошей (зростання ставки процента). Як наслідок скорочуються інвестиції і попит з боку підприємців. При підвищенні цін також зменшується купівельна спроможність грошей, вкладених на поточних рахунках, у цінних паперах тощо. Населення відчуває себе менш багатим і скорочує обсяги споживання. Нарешті, при зростанні цін вітчизняного виробництва споживачі віддають перевагу імпортним товарам, що зменшує їх попит на вітчизняні товари. Лінія сукупної пропозиції має своєрідну конфігурацію: вона складається з трьох відрізків. Кожен з них відповідає певному стану економіки. Відрізок горизонтальний відображає стан економіки у період спаду. Тут ресурси використовуються неповно, тому для залучення додаткових ресурсів з метою збільшення виробництва немає потреби збільшувати плату за них і, відповідно, ціни. Вертикальний відрізок демонструє економіку у стані підйому. Коли ресурси використані повно і виробники конкурують за їх перерозподіл, то для додаткового залучення ресурсів необхідно значно підвищувати ціни. Підкреслимо, що і в разі підвищення цін обсяги виробництва залишаються без змін. Проміжний відрізок відображає стан, коли підвищення цін супроводжується зростанням обсягів національного виробництва.
Зрушення попиту і пропозиції праворуч або ліворуч щодо вихідного положення може відбуватися під впливом різних чинників. Лінія попиту DD зрушується під впливом змін: а) добробуту споживачів, їхніх інфляційних очікувань та політики оподаткування доходів домогосподарств; б) процентів за кредит та очікувань підприємців щодо прибутків і податків з прибутків; в) політики держави щодо величини витрат з бюджету; г) співвідношення рівнів доходів населення різних країн і курсів валют (В4).
Зокрема, сукупний попит може зрости, а лінія DD зміститись праворуч за умови, що після оподаткування у населення залишилося більше доходів, банки країни надають підприємцям кредити під менший процент, держава передбачила у бюджеті більші витрати, доходи вітчизняних споживачів стали вищими, а рівень вітчизняних цін, навпаки, нижчим порівняно з іншими країнами.
Лінія пропозиції SS зрушується під впливом змін таких чинників: а) цін на виробничі ресурси; б) застосування технологій та суспільної продуктивності праці; в) рівня та характеру оподаткування підприємств; г) змісту державної політики, яка може бути спрямована на стимулювання виробництва або на його стримування. Наприклад, сукупна пропозиція може збільшитись, а лінія SS зсунутись праворуч, якщо зменшаться ціни на енергоносії, будуть застосовані більш прогресивні технології, а держава послідовно здійснюватиме підтримку підприємницького сектора.
Точці перетину сукупних попиту та пропозиції відповідає загальний рівень цін (PЕ) і рівень виробництва (QЕ), що задовольняє як продавців, так і покупців країни.
Повна відповідність сукупних доходів і витрат, а також сукупних попиту і пропозиції — це ідеальний стан, уявити який найлегше для статичної економіки. Але реальна економіка — найдинамічніше у світі явище. В ній всі елементи і вся вона загалом перебувають у русі, постійно змінюються. Ці зміни часто спричиняють порушення відповідності між сукупними доходами (С26) і витратами (С25), попитом (С24) і пропозицією (С23). Причому в процесі змін економічні підйоми змінюються спадами, посилення економічної активності — її послабленням. Таке чергування підйомів і спадів називається економічним циклом.
Циклічність розвитку. Тенденція до економічного зростання властива більшості країн світу. Особливою постійністю вона відзначається у розвинутих країнах. Зокрема, середній річний темп зростання валового внутрішнього продукту (В2) за період 1965 — 2000 роки для сімох розвинутих країн світу визначався такими показниками за даними Світового банку:
США — 3%
Канада — 3,2%
Японія — 4,1%
Франція — 2,7%
Німеччина — 3%
Швеція — 2,5%
Великобританія — 2,6%
Наведені дані свідчать, що протягом 35-річного періоду зростання виробництва на душу населення відбувалось у різних країнах по-різному. Лідерами у цьому є Японія та Канада.
Ми скористалися для ілюстрації середньорічними показниками, які демонструють, як у середньому в межах досить тривалого періоду відбувалось економічне зростання. Але у цьому 35-річному відрізку часу могли бути і справді були періоди більш швидкого і менш швидкого зростання, тупцювання на місці і навіть спадів.
Побачити прояви економічних циклів можна за показниками економічної активності, до яких належать:
• сукупні обсяги виробництва;
• загальний рівень цін;
• рівень доходів населення та динаміка роздрібної торгівлі;
• зайнятість населення та безробіття;
• курс акцій найбільших корпорацій;
• прибутки корпорацій;
• замовлення на товари довгострокового користування;
• контракти на нове будівництво.
Кожний із показників має кількісні виміри, і його динаміка може бути зображена графічно. Помічено, що найбільше коливаються показники, що безпосередньо залежать від інвестицій. Це — прибутки корпорацій, замовлення на товари довгострокового користування і контракти на нове будівництво.