3. Взаємозв’язок внутрішніх елементів системи і факторів зовнішнього середовища.

Організація як відкрита система може вижити тільки у взаємозв'язку з зовнішнім середовищем. Під зовнішнім середовищем розуміють фактори, що сприяють функціону­ванню, виживанню й ефективності організації. Розрізняють середовище прямого впливу і середовище непрямого впливу (Тарнавська Н.П., Пушкар Р.М., Федулова Л.І., Осовська Г.В., Кузьмін О.Є.). Інша група авторів вважає, що зовнішнє середовище організації складається з двох частин: загальне середовище – велика кількість чинників навколо організації (економічно, технологічні, політично-правові умови); робоче середовище – окремі організації і групи людей, що безпосередньо впливають на неї (Гріфін Р., Яцура В.).

До середовища непрямого впливу — стан економіки, науково-технічний прогрес, соціально-культурні та політичні зміни, групові інтереси і події в інших країнах, що стосуються організації. Фактори непрямого впливу можуть не робити безпосереднього впливу на організацію, але позначаються на її діяльності.

Економічні умови загального середовища – це загальний стан і життєздатність економічної системи країни (інфляція, економічний спад, коливання курсу долара, євро).

Технологічні умови загального середовища стосуються методів перетворення ресурсів на товари і послуги.

Політично-правові умови загального середовища пов’язані з державним регулюванням бізнесу.

У середовищі міжнародного бізнесу виділяються такі фактори, як культура, економіка, законодавство, державне регулювання та політична обстановка.

До середовища прямого впливу належать постачальники, трудові ресурси, закони й установи державного регулювання, спожи­вачі й конкуренти.

Конкуренти є чинником робочого середовища – це організації, що змагаються за ресурси. Найбільші конкуренти борються за гроші споживачів.

Іншим чинником робочого середовища є споживачі, тобто ті, хто платить гроші для придбання товарів та послуг.

Постачальники – це організації, що забезпечують ресурсами інші організації.

Регулювальні органи – це елементи робочого середовища, які мають відповідний статус і право контролювати діяльність організації (санстанції – для виробників харчової продукції, відділи захисту, споживачів).

Стратегічні партнери – організації, що працюють разом і пов’язані партнерськими стосунками.

Організації мають внутрішнє середовище, яке на думку Гріфін Р., Яцура В. складається з: власників, ради директорів, персоналу і фізичного середовища.

Власниками бізнесу є люди, що мають законні права на цей бізнес. Рада директорів обирається власниками акцій, вона наділена повноваженнями з нагляду за діяльністю фірми з метою дотримання інтересів власників. Персонал є важливим елементом внутрішнього середовища, важливим для менеджера є характер робочої сили стосовно статті, національності, віку, професійної придатності, освіти... Фізичне середовище організації – це приміщення, де люди працюють і робота, яку вони виконують.

Водночас, інші автори (Тарнавська Н.П., Пушкар Р.М., Федулова Л.І., Осовська Г.В., Кузьмін О.Є.) розглядають внутрішнє середовище організації як соціо-технічну система з наступними складовими:

Цілі – конкретний стан або очікуваний результат діяльності організації (групи). Розрізняють за тривалістю і змістом. Існує чимало різновидів цілей залежно від характеру організації.

Структура – взаємовідносини рівнів управління і видів робіт, які виконують служби і підрозділи. Поєднуються горизонтальний і вертикальний поділ праці в організації. Можна виділити високу і плоску структури управління організаціями.

Завдання – види робіт, які необхідно виконати певним способом та в обмовлений термін. Це робота з предметами праці, знаряддями праці, інформацією та людьми.

Технологія – засіб перетворення вхідних елементів у вихідні. Історична технологія формувалась у процесі трьох переворотів: промислової революції, стандартизму, механізації та автоматизації із застосуванням конвеєрів. Британська дослідниця Джоан Вудворд поділила технологію на три групи:

1) технології дрібносерійного і індивідуального виробництва;

2) технології масового або велико серійного виробництва;

3) технологію безперервного виробництва.

В Україні існують індивідуальні, дрібносерійні, серійні, велико серійні, масові, масово-потокові технології.

Ресурси – допоміжний засіб з латин. Це природні, сировинні, матеріальні, фінансові і інші цінності, які можуть бути використані в разі потреби для створення товарів, одержання певних результатів. Основними ресурсами для забезпечення виробничо-господарської діяльності є трудові, (робоча сила), матеріали (сировина, матеріали, комплекти), фінанси (кошти, кредити, інвестиції), інформації (результати маркетингових досліджень, замовлення, повідомлення).