1. Сутність прямого методу аналізу руху грошових коштів, способи його здійснення, переваги та недоліки.

Прямий метод ґрунтується на русі грошових коштів по рахунках підприємства. Через прямий метод в звіті розкриваються абсолютні суми надходжень і втрачань грошових коштів. Сутність прямого методу полягає в складанні потоку грошових коштів за даними бухгалтерського обліку, в першу чергу, Головної книги. При цьому методі поступово накопичуються надходження та витрачання грошових коштів за видами в розрізі видів діяльності (звичайної, надзвичайної, операційної, фінансової, інвестиційної) і в результаті отримуються дані про зміни залишку ГК за певний період.

Прямий метод дозволяє оцінити загальні суми притоку і відтоку грошових коштів п-ва, що надає можливість робити висновки відносно достатності коштів для сплати по рахункам поточних зобов’язань, виділити ті статті які формують більший притік і відтік грошових коштів.

Переваги прямого методу полягають у тому, що він дає змогу:

1)визначити основні джерела притоку і напрями відтоку грош. коштів;

2)робити оперативні висновки про достатність коштів для платежів за поточними зобов’язаннями;

3)встановлювати взаємозв’язок між обсягом реалізації продукції та грошовою виручкою за звітний період;

4)ідентифікувати статті, що формують найбільший притік і відтік грошових коштів;

5)використовувати отриману інформацію для прогнозування грошових потоків;

6)контролювати всі надходження і напрями витрачання грошових коштів, оскільки грошовий потік безпосередньо пов’язаний з регістрами бухгалтерського обліку (Головною книгою, журналами-ордерами та іншими документами).

У довгостроковій перспективі прямий метод аналізу опомагає оцінити ліквідність та платоспроможність підприємства.

Недолік: прямий метод не розкриває зв’язку отриманого фінансового результату з величиною ГК п-в.

Якщо суб’єкт господарювання виробляє і реалізує рентабельну продукцію, то це є найвадливішою передумовою дотримання необхідного рівня потоку грошових коштів. Певною часткою умовності можна сказати, що приріст грошових потоків за певний період має відповідати прибутку від діяльності підприємства.

2. Аналіз стану, структури, розміщення та джерел формування оборотних активів.

Оборотні активи – сукупність майнових цінностей підприємства, що обслуговує господарський процес і повністю використовується протягом одного операційного циклу.

Вони формуються і використовуються лише для обслуговування операційної діяльності, належать до мобільних активів підприємства, мають велику ріноманітність видів.

Стан ОА

Наявність ОА=(Власні кошти+забезп. наступних витрат) - (Необ. Активи+позикові кошти). Для визначення нестачі чи надлишку цей показник прирівнюють до його нормативу.

К реальної вартості обороти.коштів = Фактична наявність оборот.коштів/Активи

Показники стану й ефективності використання оборотних коштів

1) Наявність оборотних коштів (В_к + В) – (Ф_ос + ПК)

2) Коефіцієнт обороту В_р / Ф_об

3) Коефіцієнт завантаження Ф_об / В_р

4) Прибутковість П / Ф_об

До показників, що характеризують стан оборотних коштів, відносять коефіцієнт реальної вартості оборотних коштів у майні підприємства (К_р.в.). Цей показник визначають як відношення вартості оборотних коштів до вартості майна підприємства: К_р.в. = Ф_{н /} М, де Ф_н – фактична наявність (вартість оборотних коштів, грн.); М – вартість майна підприємства, грн.

Структура ОА

Частка запасів, Дебіторської заборгованості, грошових коштів у ОА.

Джерела формування оборотних активів

Недостатність джерел формування оборотних коштів призводить до недофінансування господарської діяльності та до фінансових ускладнень. Наявність зайвих джерел оборотних коштів на підприємстві сприяє створенню наднормативних запасів товарно-матеріальних цінностей, відволіканню оборотних коштів з господарського обороту, зниженню відповідальності за цільове й раціональне використання як власних, так і позичених коштів.

Джерела формування оборотних засобів:

а) власні;

б) позичені;

в) залучені (тимчасове використання коштів інших підприємств).

Власні кошти мають забезпечувати майнову та оперативну самостійність підприємства, необхідну для рентабельної його діяльності. Власні оборотні кошти є джерелом покриття нормованих оборотних активів.

Залучені кошти в джерелах формування оборотних активів в сучасних умовах набувають важливого значення та покривають тимчасову додаткову потребу підприємства в коштах.

До залучених джерел формування оборотних активів відносять короткострокові позики та кредити банку, інвестиційний податковий кредит і рідше довгострокові позики і кредити банку.