Урок 6 24.11 Тематичне оцінювання Урок 7 8.12 Загальна характеристика планет Сонячної системи. Земля
Плане́та (грец. πλανήτης — той, що блукає) — кулясте несамосвітне тіло, що обертається навколо Сонця чи іншої зірки. Орбіта цього обертання дуже близька до еліпсу.
За найсучаснішим означенням, плане́тою сонячної системи вважають астрономічний об'єкт, що обертається навколо Сонця, має достатню масу та силу тяжіння для того, щоб набути геоїдної форми та має «незасмічену околицю», тобто колись вивів зі своєї орбіти всі менші за нього тіла, або ж переважну їх частину. Ті астрономічні об'єкти, що задовольняють двом першим умовам, але не задовольняють третій, називають карликовими планетами. Винятком з цього правила є природні супутники планет[1]. Ще в античності люди помітили, що певні об'єкти на небі змінюють своє розташування відносно інших зірок. Саме це блукання небом дало планетам їхню назву. Греки й римляни називали планети іменами богів: Гермес — Меркурій, Арес — Марс, Зевс — Юпітер, Кронос — Сатурн і Афродіта — Венера. До планет зараховували також Місяць і Сонце.
За уявленнями стародавніх планети впливали на долі людей та історичні події, що породило астрологію. До 16 століття вважалося, що всі планети, що обертаються навколо Землі. Ніколай Коперник у своїх працях показав, що лише Місяць обертається навколо Землі, а всі інші планети обертаються навколо Сонця. Тим самим він виключив Сонце і Місяць із переліку планет.
Вже в Новий час було відкрито ще три планети.
1781 р. — Уран (1781, В. Гершель)
1846 р. — Нептун (1846, Дж.Адамс, Урбен Ле Вер'є, І.Галлє)
1930 р. — Плутон (1930, П. Ловелл, П. Томбо, в серпні 2006 статус Плутона було змінено на планету-карлик р.)
За традицією, відкриті у XVIII — XX ст. планети також отримали міфологічні назви: Уран, Нептун, Плутон, як і супутники великих планет: Деймос, Фобос, Іо, Європа, Ганімед, Каллісто, Титан, Рея, Япет, Тефія, Феба тощо.
1995 року відкрито першу позасонячну планету зірки, що перебуває за 50 світлових років від Землі. Зараз їх відомо більше сотні[
Планети Сонячної системи
Сьогодні у Сонячній системі відомо 8 великих планет: Меркурій, Венера, Земля, Марс, Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун. У 2006 р. 26 Генеральна асамблея Міжнародного астрономічного союзу скасувала статус планети для Плутона. Планети земної групи — Меркурій, Венера, Земля, Марс) близькі за розмірами і будовою, середня густина їх речовини складає 5,52-3,97 г/см3. До цієї групи примикають деякі великі супутники планет, які схожі за своїми характеристиками до планет земної групи. Це супутники Юпітера Ганімед, Іо, Європа, Каллісто і супутник Сатурна — Титан.
Приблизні розміри планет відносно одна одної та Сонця
Утворилися планети з газопилової хмари навколо Сонця. Подібні пилові хмари (диски) можна сьогодні спостерігати біля деяких зірок нашої галактики. З погляду гірничої справи як сировинний ресурс майбутнього найбільший інтерес становлять астероїди і найближчі до Землі планети — Місяць та Марс.
Всі параметри нижче вказані відносно їх значень для Землі:
