1.2. Теорія і практика застосування цифрових і аналогових тест оригіналів для оптимізації кольорового процесу виготовлення репродукції

Для одержання кольорової репродукції у високому і плоскому видах друку застосовується суміщене накладання трьох фарбових растрових зображень. Відносне розміщення відбитків кожного з одно-фарбових растрових елементів на кольоровій репродукції показано на рисунку 1.

Рисунок 1 – Розміщення растрових елементів на кольоровому відбитку при автотипному способі друку трьома фарбами: елементи Ж – жовтої, П – пурпурної, Г – голубої фарб; кольори суміщень С – синій, 3 – зелений, Ч – червоний, Чо – чорний; Б – білий колір ділянок, на яких відсутні друкарські елементи.

З нього видно, що на одиниці площі є ряд елементарних кольорів, що сприймаються внаслідок обмеженої гостроти зору як сумарний, синтезований цим накладанням. Цей колір забезпечується таким поєднанням фарб:

а) однофарбовими елементами – жовтим, пурпурним, голубим;

б) двофарбовими накладаннями – зеленим (жовта + голуба), синім (голуба + пурпурна), червоним (пурпурна + жовта);

в) трифарбовими накладаннями (жовта + пурпурна + голуба);

г) ділянками, на яких відсутні друкарські елементи.

Кольори накладань, як видно з рисунка, утворюються шляхом субтрактивного синтезу, а загальний колір виникає в результаті просторового адитивного синтезу вказаних вище восьми елементів. Такий змішаний субтрактивний і адитивний синтез називається автотипним.

Для визначення критеріїв якості друкованого зображення розроблено модель базової струк-тури вимірювальної системи, яка складається з відеокамери, оптичної системи збільшення, персо-нального комп'ютера, відеокарти та відповідного програмного забезпечення, що дає змогу опера-тивного контролювання геометричних спотворень друкарських елементів на відбитках у процесі друкування.

Вперше розроблено тест-шкалу, яка складається з елементів для визначення введених критеріїв оцінювання якості відбитків та проковзування, розтискування, точності суміщення фарб, що дозволяють контролювати друкарський процес.

Конструкція шкали для контролювання друкарського процесу.

• радіальна міра для контролювання проковзування, яка складається з однакової кількості штрихів та прогалин. Наявність проковзування проявляється по утворенню секторів різних по світлості. При надмірній товщині фарбового шару деякі з кілець з'єднуються перемичками;

• секторна міра для контролювання розтискування складається з друкарських і пробільних елементів однакового розміру. Кругла форма плями у центрі сигналізує про розтискування, овальна форма – про проковзування у перпендикулярному напрямі до осі формного циліндру, форма у вигляді числа 8 – двоїння. Розширення білого поля у центрі – непродруковування;

• поля з 5%- і відповідно 95%-відносною площею растрових елементів для контролювання амплітуди оптичної густини фарби на відбитках;

• поле з 50% відносною площею растрових елементів для контролювання кроку відносної площі растрових елементів на відбитках;

• ноніусна шкала для контролювання точності суміщення фарб. Шкала складається з основної (нижньої) і власне ноніусної (верхньої) шкали. . Інтервал поділок основної і ноніусної шкал – 0,1 мм, довжина їх – 5 мм. При точному суміщенні окремих фарб нуль ноніусної шкали. повинен співпадати з нулем основної шкали. Контролювання відбувається за точністю попарного суміщення верхньої і нижньої шкал, що віддруковані наступними фарбами: голубою і чорною, пурпурною і чорною, жовтою і чорною.