Порядок роботи командира підрозділу з отриманням бойового наказу (бойового розпорядження) на бойові дії
З отриманням бойового наказу (бойового розпорядження) командир повинен:
З’ясувати завдання; оцінити обстановку; провести розрахунок часу на підготовку до бою; прийняти рішення на бій; провести рекогносцировку; віддати бойовий наказ; організувати взаємодію, всебічне забезпечення бою, управління та підготовку особового складу, озброєння і бойової техніки до бою.
В установлений час доповісти старшому командиру про готовність свого підрозділу до бойових дій.
Під час усвідомлення завдання командир віддає вказівки щодо проведення заходів для швидкої підготовки підрозділу до виконання бойового завдання, у той час коли він буде приймати рішення на бій (в якому обсязі провести технічне обслуговування (ТО) і відновлення пошкоджених і несправних техніки і озброєння; які терміни і розміри поповнення ракет, боєприпасів, пального, продовольства, медичного майна та які створити їх запаси).
Указати:
8) Доповісти старшому командиру про готовність свого підрозділу до бойових дій
Основу управління підрозділами складає рішення командира на бій. Під рішенням на бій розуміється кінцевий план дій підрозділів на виконання поставлених задач та порядок використання сил та засобів в бою. Рішення повинно відповідати виконанню задач бою з найменшими затратами сил і засобів та нанесення найбільших втрат противнику.
5.2. Ступені бойової готовності і порядок дій особового складу підрозділів під час їх ведення
У повсякденній діяльності підрозділи знаходяться в бойовій готовності ПОСТІЙНА.
Постійна бойова готовність підрозділів полягає в їх здатності в будь-який час організовано в установлені терміни вступити в бій та успішно виконати поставлені завдання.
Найважливішими елементами бойової готовності підрозділів є: знання завдань, що будуть стояти, і своєчасне, ще в мирний час, проведення заходів щодо підготовки до їх виконання; чітке несення бойового чергування; висока бойова виучка; підтримання озброєння й техніки в готовності до негайного застосування, утримання запасів матеріальних засобів в необхідних розмірах; постійна готовність до відбиття несподіваного нападу противника, організоване приведення підрозділів у вищі ступені бойової готовності; високий морально-психологічний стан, дисципліна й пильність особового складу.
Залежно від обстановки, що складається і рівню воєнної загрози нападу противника, приведення підрозділів у бойовій готовності здійснюється послідовно від нижчого ступеню до вищого або відразу у вищі ступені минаючи проміжні, з проведенням заходів передбачених ступенями бойової готовності.
Приведення підрозділів у бойову готовність здійснюється у всіх ланках з обов’язковим виконанням заходів тактичного маскування та вводу противника в оману.
У Збройних Силах встановлено 4 ступені бойової готовності ПОСТІЙНА, ПІДВИЩЕНА, ВОЄННА ЗАГРОЗА та ПОВНА (назва ступенів бойової готовності у всіх документах пишуться великими літерами та при правописі не відмінюються).
Право на приведення ЗС у вищі ступені бойової готовності надається Президенту України - Верховному Головнокомандувачу або з його дозволу Міністру Оборони та Начальнику Генерального Штабу – Головнокомандувача ЗС України. Для приведення підрозділу у вищі ступені бойової готовності, встановлені відповідні сигнали. З отриманням відповідного сигналу (як правило надходять до чергового частини) черговий частини зобов’язаний негайно подати сигнал на підйом підрозділів, доповісти командирові військової частини, оповістити його заступників та інших посадових осіб частини відповідно схеми оповіщення і діяти згідно з інструкцією. До прибуття командира частини керувати діями підрозділів частини.
Підйом за бойовою тривогою проводиться з метою перевірки підрозділів до виконання бойових завдань. Під час підйому підрозділу за БОЙОВОЮ ТРИВОГОЮ виконуються встановлені заходи відповідно ступеням бойової готовності з наступним виведенням усього особового складу у визначений район з належним йому озброєнням, боєприпасами, бойовою та іншою технікою, матеріальними запасами.