11.Джерела конкурентних переваг за м. Портером.

Загальновизнаним лідером розробки підходів до

конкурентного аналізу вважається М. Портер – профессор Гарвардської школи бізнесу.

Сили конкуренції в галузі, за М. Портером, наступні:

-споживачі - В основу функціонування підприємств у ринковій економіці покладено ідею задоволення потреб. Потреби є передумовою купівлі, купівля дає змогу відшкодувати витрати на виробництво проданого товару та отримати певний прибуток для продовження виробництва, а отже, для забезпечення життєздатності підприємства.

-постачальники. Cила тиску постачальників залежить від умов, що склалися на ринку товарів, пропонованих постачальниками. Сила конкуренції з боку постачальників слабшає якщо:товари, що поставляються ними, стандартні і є в наявність на вільному ринку, якщо існують гарні товари-замінники і переключення на них неважко, благополуччя постачальника залежить від благополуччя споживача.

-конкуренти На рівень конкуренції впливають такі фактори, як наявність і можливість виникнення товарів-замінників і підприємств, що потенційно можуть увійти до галузі. У сукупності все це впливає на рівень цін і витрат на виробництво й розподіл товарів.

-наявність товарів субститутів- наявність близьких замінників товарів. Загалом чим нижча ціна замінників і вища їх якість і чим легше переключаються покупці на новий товар, тим інтенсивніший конкурентний тиск замінників..

-потенційні конкуренти (інтенсивність суперництва) До потенційних конкурентів можуть бути віднесені такі підприємства:

що діють на географічно близьких ринках і схильні до експансії на інші ринки та мають для цього можливості;

диверсифіковані фірми, які продовжують стратегію диверсифікації й працюють у суміжних (технологічно та організаційно) галузях і сферах;

невеликі підприємства — аутсайдери галузі, які можуть дістати підтримку держави або великих фірм, бути поглинені цими великими фірмами і за короткий час розвинутись до статусу небезпечного конкурента та ін.

12.Аналіз ланцюжка формування вартості для визначення шляхів досягнення конкурентних переваг підприємством.

Важливим аналітичним інструментом при встановленні місце­знаходження власної конкурентної переваги, необхідності її по­дальшого розвитку, а також переваг конкурентів або, іншими словами, вад та недоліків даного підприємства порівняно з його конкурентами виступає концепція ланцюга формування вартості. Цей концептуальний підхід був запропонований М. Портером. Виходячи з того що вартість, створювана на під­приємстві, є результатом послідовного здійснення різних видів діяльності, що відповідно розподіляє підприємство на певну кількість функціональних підсистем, стає можливим і необхід­ним визначати конкурентоспроможність кожного виду діяльності.

Ураховуючи значення у формуванні вартості продукції М. Портер розділяє всі види діяльності на основні і допоміжні. До основних видів діяльності він відносить процеси матеріального створення і продажу продукту, його доставки до покупця і післяпродажного обслуговування. Щодо допоміжних видів діяльності, то на такі спираються основні види і такими останні забезпечуються в плані придбання засобів виробництва, постачання технологій та трудових ресурсів, здійснення загального керівництва підприємством. Серед допоміжних видів діяльності М. Портер виділяє певну їх кількість, яку об'єднує поняттям «ін­фраструктура фірми». Серед основних видів автор концепції лан­цюга формування вартості ідентифікує п'ять головних категорій, які разом з інфраструктурою і становлять даний ланцюг.

Кожна ланка ланцюга відповідає певній функції, яка вимагає наявності сукупності компетенцій, що, у свою чергу, індивіду­ально властива кожному підприємству. Чисельність функцій і множинність відповідних компетенцій обумовлює необхідність їх групування за певними ознаками. Досить традиційним є поділ компетенцій підприємства на три різновеликі групи: економічні, управлінські та психологічні.

До групи економічних компетенцій відносять такі, наявність яких дозволяє економічно ефективно функціонувати на відповід­ному етапі, у відповідному аспекті. Від рівня управлінських компетенцій залежать поточна і перспективна достатність конкурентних переваг. Психологічні компетенції характеризують здатність персоналу підприємства , і перш за все його керівної ланки швидко сприймати зміни в правилах поведінки у бізнес-середовищі їх функ-ня, а також у макросередовищі.

Формування конкурентних переваг, виходячи з осн. положень концепції ланц. форм. варт. , повинно передбачати рішення триєдиного завдання: 1. оптимізація рівня виконання базисних ф-й, 2. ефективна між функціональна координація, 3. погодження з діями зовн. чинників. Оптимальна конкурентоспр. може бути встановлена шляхом аналізу для кожної з основних функцій ланцюга вартості джерел конкурентних переваг, доступних для підприємства.