- •1. Дефініції поняття стратегії різних авторів (і. Ансофф, б, Карлоф, м.Портер, г.Мінцберг, к.Омає та ін.). Множинність аспектів вживання поняття стратегії.
- •2. Стратегія однобізнесових та мультибізнесових підприємств.
- •3. Ієрархія стратегій підприємства: генеральна (загальнокорпоративна) стратегія, стратегія бізнесу(конкурентна), функціональна стратегія.
- •4. Чотири фази еволюції систем планування та їхні характерні риси.
- •5. Прогнозування на основі екстраполяції як основа довгострокового планування. Позитивні сторони і недоліки довгострокового планування
- •6. Сучасні тенденції розвитку стратегічного управління в Україні та у світі.
- •7. Етапи розробки стратегії підприємства. Послідовність, взаємозв’язок, циклічність та ітеративність етапів процесу розробки і реалізації стратегії підприємства.
- •8.Цінності та наміри вищого керівництва – основа визначення місії та цілей підприємства.
- •9.Суть та значення місії для підприємства. Обов’язкова інформація, що міститься в офіційному викладенні місії.
- •10.Класифікація цілей підприємства за різними ознаками.
- •11.Джерела конкурентних переваг за м. Портером.
- •12.Аналіз ланцюжка формування вартості для визначення шляхів досягнення конкурентних переваг підприємством.
- •13.Поняття стратегічної бізнес-одиниці та стратегічного напрямку діяльності.
- •14.Принципи виділення та ознаки визначення стратегічних напрямків діяльності.
- •15. Послідовність етапів стратегічної сегментації діяльності підприємства.
- •16. Сканування та прогнозування зовнішнього середовища.
- •17. Аналіз галузі в процесі розробки стратегії підприємства.
- •18. Модель Портера аналізу п’яти конкурентних сил у галузі та визначення впливу кожної сили на рівень конкуренції в галузі.
- •19. Метод життєвого циклу в аналізі галузі і конкуренції.
- •20. Побудова матриці swot - аналізу як один з підходів до завершального етапу аналізу стратегічного контексту.
- •21. Визначення стратегій бізнесу та їх класифікації за різними ознаками.
- •Шляхи досягнення конкурентної переваги, запропоновані к. Омає.
- •23. Засади стратегії продуктової диференціації. Технологічні, організаційні та управлінські передумови для досягнення позитивної конкурентної диференціації.
- •24 Джерела конкурентних преваг за продуктової диференціації.
- •25 Чотири базові конкурентні стратегії к.Омає: використання ключових чинників успіху, відносна перевага, агресивні ініціативи, стратегічні ступені свободи.
- •26 Стратегічна тріада і відповідні бізнес-стратегії: орієнтовані на споживачів, на конкурентів, ті, що базуються на можливостях підприємства
- •27 Поняття та види диверсифікації: пов’язана, непов’язана
- •28. Врахування ефектів від масштабу виробництва та економії від розширення спектру діяльності при виборі та обґрунтуванні стратегії диверсифікації.
- •Синергізм як необхідна умова успішної реалізації стратегії диверсифікації.
- •Вертикальна інтеграція: суть та види; переваги та недоліки стратегії вертикальної інтеграції.
- •Горизонтальна інтеграція та її застосування в різних галузях.
- •Матричні моделі як аналітичні інструменти процесу формулювання стратегії.
- •Принципи побудови матриці Бостонської консалтингової групи, переваги та обмеження в її застосуванні.
- •Дев’ятичарункова матриця “МакКінсі - “Дженерал Електрик”: переваги матриці порівняно з матрицею Бостонської консалтингової групи.
- •Методичні особливості побудови матриці “МакКінсі - “Дженерал Електрик”.
- •Матриця “життєвого циклу виробу” фірми Артур де Літл та використання її результатів для формування бізнес-портфелю підприємства.
- •Порівняльна характеристика матриць, які використовуються для розробки стратегії підприємства: вигоди і недоліки, обмеження, сфери застосування.
- •Підходи до оцінки стратегічних альтернатив.
- •Критерії вибору оптимальної стратегії.
- •Школи стратегічного управління та їх вплив на визначення процесу розробки стратегії.
2. Стратегія однобізнесових та мультибізнесових підприємств.
Стратегія підприємства має кілька рівнів декомпонування, кожному з яких відповідає стратегія певного рангу, тобто, стратегія підприємства має ієрархічну будову.
Ієрархія стратегій означає ранжування, взаємозв’язок і підпорядкованість різних стратегій, які становлять стратегію підприємства.
У мультибізнесовому підприємстві (багатопрофільному, диверсифікованому, що виробляє різнотипну продукцію) застосовують чотирирівневу стратегію, до якої входять:
1. Корпоративна (загальна) стратегія, що одночасно є портфельною. 2. Конкурентні (ділові, бізнесові) стратегії. 3. Функціональні стратегії. 4. Операційні стратегії.
У однобізнесовому підприємстві (вузькопрофільному, що виробляє однотипну продукцію) застосовують трьохрівневу стратегію, до якої входять:
1. Корпоративна стратегія, що одночасно є конкурентною (діловою, бізнесовою). 2. Функціональні стратегії. 3. Операційні стратегії.
Корпоративна (загальна, портфельна) стратегія займає в ієрархії найвищий рівень. Вона визначає загальний напрямок діяльності підприємства, один із наступних: або стратегію зростання, або стабілізації, або скорочення. Конкурентні (ділові, бізнесові) стратегії підпорядковуються корпоративній, вказують шляхи досягнення вибраного нею напрямку в кожній СОБ (стратегічній одиниці бізнесу) і являють собою план завоювання сильних довгострокових конкурентних позицій (переваг). Дані стратегії називають ще стратегіями бізнесу, або стратегіями конкурентоспроможності. Функціональні стратегії розробляють для кожного функціонального напрямку діяльності: стратегія виробництва, маркетингу, фінансова стратегія, стратегія науково-дослідних робіт, стратегія управління персоналом тощо. Функціональні стратегії конкретизують, доводять корпоративну і конкурентні стратегії до функціональних служб господарства. Одночасно функціональні підрозділи помітно впливають на формування корпоративної і конкурентних стратегій. Операційні стратегії – це вузькі стратегії для основних структурних підрозділів підприємства, що не є самостійними: заводів, що входять до складу підприємства, цехів, бригад, відділів, дилерів тощо. Це найнижчий рівень стратегії підприємства, з яким пов’язані стратегії, що займають вищий рівень за ієрархією: корпоративна, конкурентні, функціональні. Кожен з названих вищих рівнів утворює стратегічне середовище для нижчого рівня і обмежує його в чомусь.
3. Ієрархія стратегій підприємства: генеральна (загальнокорпоративна) стратегія, стратегія бізнесу(конкурентна), функціональна стратегія.
Ієрархія стратегій означає ранжування, взаємозв’язок і підпорядкованість різних стратегій, які становлять стратегію підприємства. Стратегія – це генеральна довгострокова програма дій та порядок розподілу пріоритетів та ресурсів організації для досягнення її цілей. Вирізняють три основні рівні стратегій: загальнокорпоративна стратегія; стратегія бізнесу; функціональна стратегія. На рівні всієї організації її вищим керівництвом опрацьовується загальнокорпоративна стратегія. Вона має знайти відповіді на запитання: “Яким бізнесом передбачає займатись організація?”. До складу загальнокорпоративної стратегії входять наступні складові: місія організації; види та ринки її діяльності; бажане зростання та рентабельність. Таким чином, основними елементами загальнокорпоративної стратегії є: сфера стратегії та розподіл ресурсів.
На підставі загальнокорпоративної стратегії опрацьовується стратегія бізнесу. Вона є подальшою деталізацією загальнокорпоративної стратегії, але орієнтованої на конкретний структурний підрозділ організації. Стратегія бізнесу спрямована на забезпечення конкурентних переваг даної структурної одиниці на певному ринку або у певній галузі.
Функціональна стратегія. Управління організацією здійснюється за функціями (виробництво, маркетинг, фінанси, облік тощо). Функціональні служби організації опрацьовують стратегії оптимального використання ресурсів організації в цілому за певними функціями, а не за окремими структурними підрозділами.