
- •1. Дефініції поняття стратегії різних авторів (і. Ансофф, б, Карлоф, м.Портер, г.Мінцберг, к.Омає та ін.). Множинність аспектів вживання поняття стратегії.
- •2. Стратегія однобізнесових та мультибізнесових підприємств.
- •3. Ієрархія стратегій підприємства: генеральна (загальнокорпоративна) стратегія, стратегія бізнесу(конкурентна), функціональна стратегія.
- •4. Чотири фази еволюції систем планування та їхні характерні риси.
- •5. Прогнозування на основі екстраполяції як основа довгострокового планування. Позитивні сторони і недоліки довгострокового планування
- •6. Сучасні тенденції розвитку стратегічного управління в Україні та у світі.
- •7. Етапи розробки стратегії підприємства. Послідовність, взаємозв’язок, циклічність та ітеративність етапів процесу розробки і реалізації стратегії підприємства.
- •8.Цінності та наміри вищого керівництва – основа визначення місії та цілей підприємства.
- •9.Суть та значення місії для підприємства. Обов’язкова інформація, що міститься в офіційному викладенні місії.
- •10.Класифікація цілей підприємства за різними ознаками.
- •11.Джерела конкурентних переваг за м. Портером.
- •12.Аналіз ланцюжка формування вартості для визначення шляхів досягнення конкурентних переваг підприємством.
- •13.Поняття стратегічної бізнес-одиниці та стратегічного напрямку діяльності.
- •14.Принципи виділення та ознаки визначення стратегічних напрямків діяльності.
- •15. Послідовність етапів стратегічної сегментації діяльності підприємства.
- •16. Сканування та прогнозування зовнішнього середовища.
- •17. Аналіз галузі в процесі розробки стратегії підприємства.
- •18. Модель Портера аналізу п’яти конкурентних сил у галузі та визначення впливу кожної сили на рівень конкуренції в галузі.
- •19. Метод життєвого циклу в аналізі галузі і конкуренції.
- •20. Побудова матриці swot - аналізу як один з підходів до завершального етапу аналізу стратегічного контексту.
- •21. Визначення стратегій бізнесу та їх класифікації за різними ознаками.
- •Шляхи досягнення конкурентної переваги, запропоновані к. Омає.
- •23. Засади стратегії продуктової диференціації. Технологічні, організаційні та управлінські передумови для досягнення позитивної конкурентної диференціації.
- •24 Джерела конкурентних преваг за продуктової диференціації.
- •25 Чотири базові конкурентні стратегії к.Омає: використання ключових чинників успіху, відносна перевага, агресивні ініціативи, стратегічні ступені свободи.
- •26 Стратегічна тріада і відповідні бізнес-стратегії: орієнтовані на споживачів, на конкурентів, ті, що базуються на можливостях підприємства
- •27 Поняття та види диверсифікації: пов’язана, непов’язана
- •28. Врахування ефектів від масштабу виробництва та економії від розширення спектру діяльності при виборі та обґрунтуванні стратегії диверсифікації.
- •Синергізм як необхідна умова успішної реалізації стратегії диверсифікації.
- •Вертикальна інтеграція: суть та види; переваги та недоліки стратегії вертикальної інтеграції.
- •Горизонтальна інтеграція та її застосування в різних галузях.
- •Матричні моделі як аналітичні інструменти процесу формулювання стратегії.
- •Принципи побудови матриці Бостонської консалтингової групи, переваги та обмеження в її застосуванні.
- •Дев’ятичарункова матриця “МакКінсі - “Дженерал Електрик”: переваги матриці порівняно з матрицею Бостонської консалтингової групи.
- •Методичні особливості побудови матриці “МакКінсі - “Дженерал Електрик”.
- •Матриця “життєвого циклу виробу” фірми Артур де Літл та використання її результатів для формування бізнес-портфелю підприємства.
- •Порівняльна характеристика матриць, які використовуються для розробки стратегії підприємства: вигоди і недоліки, обмеження, сфери застосування.
- •Підходи до оцінки стратегічних альтернатив.
- •Критерії вибору оптимальної стратегії.
- •Школи стратегічного управління та їх вплив на визначення процесу розробки стратегії.
28. Врахування ефектів від масштабу виробництва та економії від розширення спектру діяльності при виборі та обґрунтуванні стратегії диверсифікації.
Стратегія диверсифікації - освоєння виробництва нових товарів, товарних ринків, а також видів послуг, що включає на просто диверсифікацію товарних груп, але й розповсюдження підприємницької діяльності на нові та не пов’язані з основними видами діяльності фірми області. Або ж стратегія диверсифікації - це система заходів, що використовується для того, щоб підприємство не стало занадто залежним від одного стратегічного господарчого підрозділу чи однієї асортиментної групи. Стратегія диверсифікації передбачає розробку нових видів продукції одночасно з освоєнням нових ринків. При цьому товари можуть бути новими для всіх підприємств, працюючих на цільовому ринку, або тільки для даного підприємства. Така стратегія забезпечує прибуток, стабільність і стійкість фірми у віддаленому майбутньому. Вона є найбільш ризикованою та потребує значних витрат. Займатися диверсифікацією підприємства змушує ряд причин, серед яких одними з головних є прагнення зменшити або розподілити ризик, а також прагнення піти з ринків, що стагнують та отримати фінансові вигоди від роботи в нових областях. Останні два чинники - стагнуючий ринок і прагнення освоїти нові області діяльності - є головними причинами диверсифікації українських підприємств. Диверсифікація передбачає виявлення саме того виду діяльності, в якому можна найбільш ефективно реалізувати конкурентні переваги підприємства.
Диверсифікація має свої позитивні та негативні сторони. Головна небезпека диверсифікації пов’язана з розпиленням сил, а також з проблемами управління диверсифікованими підприємствами. Ця проблема привела до розвитку методів портфельного аналізу. Стратегія диверсифікації реалізується тоді, коли фірма далі не може розвиватися на даному ринку в рамках даної галузі. Основними факторами, що зумовлюють вибір стратегії диверсифікації:
а) ринки для здійснюваного бізнесу виявляються в стані насичення або ж скорочення попиту на продукцію внаслідок того, що продукт перебуває в стадії вмирання;
б) поточний бізнес дає перевищуючи потреби надходження грошей, що можуть бути прибутково вкладені в інші сфери бізнесу;
в) новий бізнес може викликати синергічний ефект, наприклад за рахунок кращого використання устаткування, сировини тощо;
г) антимонопольне регулювання не дозволяє подальшого розширення бізнесу в рамках даної галузі;
д) можуть бути скорочені втрати від податків;
е) може бути полегшений вихід на світові ринки;
є) можуть бути залучені нові кваліфіковані службовці або ж краще використаний потенціал наявних менеджерів.
Вопрос дибильный. Надо спросить у Прохоровой.
Синергізм як необхідна умова успішної реалізації стратегії диверсифікації.
Стратегія диверсифікації - освоєння виробництва нових товарів, товарних ринків, а також видів послуг, що включає на просто диверсифікацію товарних груп, але й розповсюдження підприємницької діяльності на нові та не пов’язані з основними видами діяльності фірми області. Або ж стратегія диверсифікації - це система заходів, що використовується для того, щоб підприємство не стало занадто залежним від одного стратегічного господарчого підрозділу чи однієї асортиментної групи.
Окрема проблема, яка постає перед розробниками «портфеля» підприємства — це досягнення синергії між різноманітними напрямками діяльності
Синергія формується за рахунок взаємопідтримки та взаємодоповнення різних бізнес-напрямків, спрямованих на обслуговування СЗГ, окремих підсистем виробничо-управлінської системи підприємства, а також із залученням партнерів з поза меж підпри¬ємства.