Рекомендації щодо виконання розрахунків курсової роботи
Визначення фондів часу роботи обладнання і працівників
Для визначення потреби в обладнанні та працівниках необхідно знати фонди часу їх роботи.
Розрізняють календарний, номінальний та дійсний (ефективний) фонди часу роботи обладнання та працівників.
Календарний фонд часу визначається астрономічною кількістю годин за певний період і дорівнює добутку кількості годин за добу на кількість календарних днів у році.
Номінальний фонд часу роботи обладнання та працівників виражає кількість робочих годин в році згідно з прийнятим режимом роботи виробництва без врахування різних втрат.
Номінальний фонд часу роботи визначається за формулою:
де Др – кількість робочих днів на рік, днів; для виконання курсової роботи дозволяється приймати Др = 253 дні.
Кзм – кількість змін роботи (Кзм = 1 – для працівників, Кзм = 2 – для обладнання);
Тзм – тривалість робочої зміни, годин.
Дійсний (ефективний) фонд часу визначається на основі номінального фонду з урахуванням витрат:
- для обладнання - на планові ремонти і переналагодження; в середньому такі витрати становлять 3-5 % від номінального фонду;
- для працівників - у зв'язку з невиходами на роботу; в середньому такі витрати становлять 8 – 12% від номінального фонду.
Дійсний (ефективний) фонд часу роботи обладнання визначається за формулою:
де aрем – час на планові ремонти і переналагодження обладнання, %.
Дійсний (ефективний) фонд часу роботи працівників визначається за формулою:
де aзб – добові та внутрішньо змінні збитки робочого часу, %.
Розраховані значення Fе обл і Fе пр округлюються до найближчої цілої кількості годин.
Аналіз організації виробничого процесу на дільниці
Виробничий процес — це сукупність взаємозалежних основних, допоміжних і обслуговуючих процесів праці і знарядь праці з метою створення споживчих вартостей — корисних предметів праці, необхідних для виробничого або особистого споживання. У процесі виробництва робітники впливають на предмети праці за допомогою знарядь праці і створюють нові готові продукти, наприклад, верстати, автомобілі, товари народного споживання і т. д. Предмети і знаряддя праці, будучи речовинними елементами виробництва, на підприємстві знаходяться у визначеному взаємозв’язку один з одним: конкретні предмети може бути оброблено тільки визначеними знаряддями праці; вже самі по собі вони мають системні властивості. Однак жива праця повинна охопити ці речі і тим самим почати процес перетворення їх у продукт. Таким чином, виробничий процес — це насамперед трудовий процес, оскільки ресурси, використовувані людиною на його вході, як інформація, так і матеріальні засоби виробництва є продуктом попередніх процесів праці.
Головною складовою виробничого процесу є технологічний процес — сукупність дій зі зміни та визначення стану предмета праці. На підприємствах здійснюються різноманітні виробничі процеси. Їх поділяють передусім за такими ознаками: призначення, перебіг у часі, ступінь автоматизації.
За призначенням розрізняють основні, допоміжні та обслуговуючі виробничі процеси.
Основні виробничі процеси — це та частина процесів, у якій відбувається безпосередня зміна форм, розмірів, властивостей внутрішньої структури предметів праці і перетворення їх у готову продукцію. Наприклад, на підприємстві сільського машинобудування процеси виготовлення деталей і складання з них підвузлів, вузлів виробів у цілому.
До допоміжних виробничих процесів належать такі процеси, результати яких використовуються безпосередньо в основних процесах, для забезпечення їх ефективного здійснення. Прикладами таких процесів є: виготовлення інструментів, пристосувань, засобів механізації й автоматизації власного виробництва, запасних частин для ремонту устаткування.
Обслуговуючі виробничі процеси — це процеси праці з надання послуг, необхідних для здійснення основних і допоміжних ВП. Наприклад, транспортування матеріальних потужностей, складські операції усіх видів, технічний контроль якості продукції й ін.
Основні, допоміжні й обслуговуючі виробничі процеси мають тенденції розвитку й удосконалення. Так, багато допоміжних виробничих процесів може бути передано спеціалізованим бригадам, що в більшості випадків забезпечує більш ефективне їх виконання. З підвищенням рівня механізації й автоматизації основних і допоміжних процесів, обслуговуючі процеси поступово стають невід’ємною частиною основного виробництва, відіграють організуючу роль в автоматизованих і особливо у гнучких автоматизованих виробництвах.
Простими називаються виробничі процеси, які складаються з операцій, що послідовно виконуються під час виготовлення деталей, що мають технологічну схожість.
Складні – виробничі процеси, що включають операції, які виконуються послідовно і паралельно.
Складеними називаються процеси, в яких шляхом з’єднання частин виходять готові продукти праці тобто складні вироби (верстати, машини, прилади і т. д.).
За перебігом у часі виробничі процеси поділяють на дискретні (перервні) та безперервні. Дискретним процесам притаманна циклічність, зв’язана з виготовленням виробів певної форми, які обчислюються в штуках (машини, прилади, одяг тощо). Безперервні процеси властиві виробництву продукції, яка не має сталого об’єму й форми (сипкі, рідкі, газоподібні речовини), тому їхній перебіг не потребує технологічної циклічності.
За ступенем автоматизації розрізняють ручні, механізовані, автоматизовані та автоматичні процеси. Ручні процеси здійснюються безпосередньо робітником, фізична сила якого є основним джерелом енергії. Механізовані процеси виконуються робітником за допомогою машин. Робітник керує машинами, а безпосередньо виконує тільки допоміжні операції. Автоматизовані процеси виконуються машинами під наглядом робітника. За останнім можуть залишатися деякі допоміжні операції. Автоматичні процеси здійснюються машинами без участі робітника за попередньо розробленою програмою.
Від правильної і раціональної організації виробничого процесу (особливо основних) залежать результати виробничо-господарської діяльності підприємства, економічні показники його роботи, собівартість продукції, прибуток і рентабельність виробництва, величина незавершеного виробництва і розмір оборотних коштів.
В цьому розділі необхідно надати загальну коротку характеристику виробничому процесу та його складовим і структурним елементам. Провести аналіз виробничого процесу безпосередньо на своїй дільниці, де виготовляється задана деталь. Надати короткі відомості про деталь та її застосування. Проаналізувати обладнання, що застосовується для виготовлення заданої деталі, запропонувати заміну діючого обладнання на більш прогресивне і обґрунтувати свій вибір.