11. Чому стала можлива перемога більшовиків в Україні (20-30р.Р.) Політика воєнного комунізму.

Ще під час наступу на Київ, у січні 1919 р., Тимчасовий робітничо-селянський уряд України встановив нову назву держави - Українська соціалістична радянська республіка (УСРР). Політичний курс щодо України розроблявся в Москві і враховував, перш за все, інтереси більшовицького центру. Маріонетковий радянський уряд України (в 1919 р. взяв назву Рада Народних Комісарів) на чолі з Х.Раковським проводив ту ж політику, що й уряд Росії - політику "воєнного комунізму":

диктатура комуністичної партії, утворення надзвичайних органів влади – ревкомів і комбідів;

націоналізація промисловості, фінансів, зв'язку;

сувора централізація управління виробництвом і розподілом товарів;

державна монополія на промислові товари, заборона приватної торгівлі і перехід до прямого товарообміну;

загальна трудова повинність;

карткова система, розподіл продуктів за класовою ознакою (робітникам - більше);

запровадження продрозкладки, що означало перехід до примусового вилучення у селян необхідного державі продовольства. Для проведення хлібозаготівель створювалися продовольчі загони, які діяли каральними методами;

"червоний терор" проти реальних і потенційних противників більшовизму.

Політика "воєнного комунізму" була викликана не лише надзвичайно складними обставинами, що виникли в ході громадянської війни, а й планами більшовиків швидко здійснити світову революцію і перейти від товарно-грошових відносин до економіки без ринку і грошей. Політика більшовиків викликала масове невдоволення населення України, розгорнувся широкий селянський рух опору, зростало невдоволення і в Червоній Армії. Тим часом наступ на Україну розгорнула білогвардійська армія Денікіна, активізувала свої дії армія УНР, захопивши 30 серпня 1919 р. Київ. Радянська влада в Україні знову (вже вдруге) впала. Але ж і Директорія змушена була капітулювати перед білогвардійцями і вивести війська з Києва.

12.Рух опору в Україні в 2 Світовій війні. Коли було утворено упа. Оцінка її діяльності.

В українському антифашистському русі Опору існувало дві течії: 1.Радянський рух Опору (партизани і підпільники), який прагнув до відновлення статусу України в складі СРСР.Наприкінці 1942 р. в Україні діяло 800 партизанських загонів. Форми боротьби партизан:- диверсії на комунікаціях ворога, знищення ліній зв'язку, доріг, мостів; розгром ворожих штабів; диверсії на залізницях. Влітку 1943 р. розгорнулася операція "рейкова війна";-рейди в тил ворога (найбільш відомий Карпатський рейд С.Ковпака).

2. Національно-визвольний рух Опору на чолі з ОУН, який прагнув до відродження незалежної української держави . До початку війни ОУН співробітничала з німцями. В німецькій армії був утворений "Легіон українських націоналістів" Проте спроба проголошення у Львові 30 червня 1941 р. самостійної української держави не була підтримана Німеччиною. Гестапо заарештувало усіх членів новоствореного уряду на чолі з Я.Стецьком, керівника ОУН С.Бандеру. Проти ОУН розпочалися репресії. У відповідь ОУН почала створювати партизанські загони, які у жовтні 1942 р. об'єдналися під назвою Українська повстанська армія (УПА) на чолі з Романом Шухевичем. Основними об’єктами партизанських дій з юоку УПА були: -німці та їх союзники, -формування армії Крацової та польське населення, - радянські партизанські загони, підрозділи Червоної армії. Таким чином, Україна була охоплена масовим рухом Опору, але через глибокі ідеологічні суперечності між двома його течіями точилася жорстока боротьба. Так, знаменитий Карпатський рейд партизанського з’єднання С.Ковпака влітку 1943 р. призвів до кривавих боїв між оунівськими і радянськими партизанами. З приходом Червоної армії в Західну Україну, ОУН, залишаючись на платформі незалежності, оголосила війну сталінському режиму. Радянське командування для боротьби з УПА створило окрему армію НКВС. Боротьба сторін продовжувалася до середини 50-х років і носила надзвичайно жорстокий, кровопролитний характер.