9.Проаналізуйте кризові явища у соц.-економ. Житті України протягом 60-80х років.

Переведення підприємств на госпрозрахунок;оцінку діяльності підприємств не по валовій, а по реалізованій продукції;створення на підприємствах фондів матеріального стимулювання і т.п-сме це стало початком кризових явищ.Реформа не торкалася основ адміністративно-командної системи, мала не комплексний характер, не змінювала структурної, інвестиційної політики.Партійно-державний апарат не міг, та й не хотів відмовитися від звичних методів управління економікою.З поч. 70-х років темпи економічного зростання уповільнюються. Економіка продовжувала розвиватися екстенсивним шляхом, намітилося стійке відставання в науково-технічному і технологічному процесі від розвинених країн Заходу. Командна система не змогла повністю вписатися в умови, запропоновані НТР, що стало однією із ключових причин затухаючого економічного розвитку. Продуктивність праці була нижчою, ніж у США: в промисловості - у 2 р., в сільському господарстві - у 5 разів!Низькою була якість вітчизняних товарів. У 1986 р. лише 15,9% промислових виробів досягли вищої категорії якості. Щорічно апарат управління зростав на 300-350 тис.осіб, досягнувши у 80-х роках 18 млн. Лише у 1975-1985 р.р. кількість союзно-республіканських і союзних Міністерств, відомств і державних комітетів збільшилася приблизно на 20%. З’являється “культ сірості” в управлінні державою.Посилилися безгосподарність і безвідповідальність, все більше заявляли про себе корупція, організована злочинність і "тіньова" економіка.Таким чином, у 70-80-і роки народне господарство вступило у смугу кризи.Ці явища дуже негативно впливали на розвиток України вцілому,але вони тимулювали її на певні зршення.

10.Охарактеризуйте становище в Україні після смерті б.Хмельницького.

І.Виговський, досвідчений і не позбавлений таланту державний діяч, припустився ряду серйозних політичних прорахунків, що обумовило різке загострення соціально-політичної боротьби в Україні.По-перше, обрання його гетьманом відбулося спочатку не на Генеральній козацькій раді, а на старшинській, що викликало невдоволення простого козацтва.По-друге, шляхтич за походженням, гетьман взяв курс на підтримку інтересів старшини і шляхти, нехтуючи інтересами козаків, селян і міщан.По-третє, помилковими і згубними для держави були спроби І. Виговського схилити Москву для боротьби з непокірними.Створювалися умови для втручання Москви у внутрішні справи України.По-четверте, для боротьби з опозицією І.Виговський скористався допомогою Кримського ханства. У травні-червні 1658 р. гетьманське і татарське військо здійснило похід на Полтавщину, де знаходився центр опозиційного руху. У бою під Полтавою опозиція зазнала поразки, М.Пушкар був убитий.Вперше в історії України татари залучались не для захисту від зовнішньої небезпеки, а для боротьби із старшинською опозицією і повсталим народом!Союз із Кримським ханом викликав обурення серед населення, відштовхнув від гетьмана багатьох із його оточення.У протистоянні з Росією І.Виговський взяв курс на зближення з Річчю Посполитою і повернувся до ідеї входження козацької України до складу королівства.У вересні 1658 р. між сторонами було укладено Гадяцький договір.Російський уряд оголосив І.Виговського зрадником і навесні 1659 р. розгорнув наступ на Україну 150 тис. армії. У червні 1659 р. під Конотопом армія гетьмана завдала нищівної поразки російській армії.Посилився антигетьманський рух,рятуючи життя, І.Виговський зрікся булави і вирушив до Польщі.У вересні 1659 р. Військова козацька рада обрала гетьманом Ю.Хмельницького, сподіваючись, що він продовжить справу свого батька.У жовтні 1659 р. у Переяславі між гетьманом і російським урядом були підписані договірні статті, які суттєво обмежували автономні права України: обмежувалися прерогативи гетьмана, український уряд позбавлявся права на зовнішню політику, київська метрополія підпорядковувалася московському патріарху.Восени 1660 р. після невдалих віськових операцій проти Польщі, Ю.Хмельницький пішов на укладення угоди з польським урядом. У жовтні 1660 р. сторони підписали Слободищенський трактат, за яким Україна поверталася під владу Речі Посполитої на автономних засадах.Більшість козацтва і старшини Лівобережної України, де переважали проросійські орієнтації, виступили проти угоди і відмовилися визнавати владу Ю.Хмельницького. Спроби гетьмана поширити свій вплив на Лівобережжя виявилися невдалими. Усвідомлюючи свою політичну неспроможність, Ю.Хмельницький склав булаву.