4.Охарактерезуйте особливості розвитку Галицько-Волинської держави. Чи можна вважати її Українською державою.

З розпадом Київської Русі над Дністром виникло Галицьке князівство, а над Бугом - Волинське князівство з центром у Володимирі.

Роман Мстиславович приєднав до князівства Київські землі.

Він забезпечив:

• успішну боротьбу з половцями, угорськими і польськими князями, зі своїм непокірним боярством.

• економічне піднесення князівства, розвитку міст, ремесел, торгівлі.

Після його смерті, прихильники потерпали від утисків великих бояр, які мали в своїх руках земельні володіння. Вони виступали проти обєднання Галицьких і Волинських земель.

У 1238 році Данило відновлює єдність Галицько-Волинського князівства. Данило знову приєднав до своїх володінь Київські землі.Але під натиском монголо-татар князь був вимушений визнати залежність від золотої орди.

Через це князь:

• уклав союз з угорським королем;

• уклав союз з папою римським.

• організовував війська, укріпляв старі міста і будував нові - заснував Холм і Львів.

Але всі його плани провалилися. І після того, як татари здійснили похід на князівство, Данило Галицький помирає.

Після смерті Данила, Галицько-Волинським князівством правили його сини: Шварно і Лев І. Але після ослаблення боротьбою з татарами, боярами не змогла встояти проти агресій сусідніх держав і відстояти незалежність.

пЦе друга велика держава в українських землях після Київської Русі, спадкоємиця Київської Русі, що продовжила її культурні традиції. Це перша власне українська держава - вона існувала лише на українському грунті. Зберегла український етнос від асиміляції з боку сусідніх держав, ставши на шляху їхньої агресії.

5.Доведіть антиукраїнський характер політики російського царизму. Петро I здійснює заходи по ліквідації автономного устрою України:

Цар призначає до Скоропадського свого резидента, для контролю його діяльності;

У 1720 р. офіційно забороняється українська мова.

Створюється Малоросійська колегія, яка розділила владу з гетьманом.

З 1724 року Лівобережною Україною правила лише Малоросійська колегія. Вільна торгівля фактично скасовується. Забороняється займатися торгівлею з іншими країнами, крім Росії.

Після смерті Петра I, престол зайняла Катерина II, ліквідувала автономний устрій України, ліквідувала гетьманство,всю владу віддала Малоросійській колегії. У 1775 р. знищує Запорозьку Січ. Запроваджує кріпосне право в Україні.

Таким чином, можна сказати, що політика російського царизму мала антиукраїнський характер.

• 6. Дайте оцінку політичній платформі і тактиці боротьби оун-упа в 1945-середині 1950-х. Рр.

До початку війни ОУН співробітничала з німцями. ОУН розраховувала на сприяння Німеччини у відновленні української державності. Проте спроба проголошення у Львові 30 червня 1941 р. самостійної української держави не була підтримана Німеччиною. Гестапо заарештувало керівника ОУН С.Бандеру. Проти ОУН розпочалися репресії. У відповідь ОУН почала створювати партизанські загони, які у жовтні 1942 р. об'єдналися під назвою Українська повстанська армія (УПА) на чолі з Р.Шухевичем. ОУН-УПА не припиняла також антирадянської і антипольської діяльності. УПА розраховувала лише на власні сили і підтримку місцевого населення. Оунівці прагнули стати своєрідною "третьою силою", що об'єднає противників як гітлеризму, так і сталінізму. Слід зауважити, що в ОУН не було єдності щодо стосунків з німцями. Чисельність УПА за різними даними становила від 30-40 тис. до 100 тис. бійців. Таким чином, Україна була охоплена масовим рухом Опору, але через глибокі ідеологічні суперечності між двома його течіями точилася жорстока боротьба. З приходом Червоної армії в Західну Україну, ОУН, залишаючись на платформі незалежності, оголосила війну сталінському режиму. Радянське командування для боротьби з УПА створило окрему армію НКВС. Боротьба сторін продовжувалася до середини 50-х років і носила надзвичайно жорстокий, кровопролитний характер. Лише за період 1946-1948 р.р. за "зв'язок з УПА" було вислано до Сибіру понад 500 тис. західних українців, переважно селян. Діяльність УПА почала занепадати після загибелі у 1950 р. її головнокомандуючого Р.Шухевича. Окремі загони повстанців діяли до сер. 50-х років. Але і після цього опір тоталітарному режиму не припинявся. Він почав набувати інших форм.