Лекція 16. Глобалістика і соціальна екологія: становлення і розвиток

1. Поняття «глобалістика»

2. Становлення і розвиток глобалістики в Україні

3. Найважливіші глобальні проблеми сучасного суспільства

4. Соціальна екологія

5. Соціальне прогнозування

1.Поняття «глобалістика»

Глобальні проблеми — це загальнолюдські проблеми, які зачіпають корінні інте­реси всієї цивілізації, кожної людини. Виникнення даного напряму соціологічної думки пов'язують з діяльністю Римського клубу, в якому відомі вчені, політичні діячі зробили небезуспішні кроки з моделювання можливих сценаріїв світового розвитку, глобальних оцінок стану людства на початку третього тисячоліття.

В даний час сформувалася й вітчизняна глобалістика, тобто науковий напрям, який вивчає глобальні проблеми сучасного людства.

З екологічним конгресом у Ріо-де-Жанейро пов'язана перша спроба впливу на гло­бальні проблеми в планетарному масштабі. У ньому взяли участь 170 країн, і в тому числі більшість їх лідерів. Тут уперше була сформульована концепція стійкого розвитку сус­пільства. «Стійкий розвиток повинен уможливити розвиток технологічної основи праці, ріст суспільного багатства і добробут людей при одночасному збереженні навколишнь­ого середовища для проживання нинішніх і майбутніх поколінь», — зазначав Д. Марке­вич.

Найважливішим теоретичним джерелом вітчизняної глобалістики стали ідеї В. І. Вернадського про ноосферу. При відомій умовності навколишній світ можна розділити на біосферу, техносферу і соціосферу. Людина впливає на біосферу, у ре­зультаті чого вона переходить у якісно новий стан - ноосферу. Ноосфера являє со­бою єдність природи і суспільства, в основі якого—свідома діяльність людей. Проце­си формування і функціонування ноосфери є предметом вивчення соціальної еко­логії. «Людина вперше реально зрозуміла, що вона житель планети і може, і повинна мислити і діяти в новому аспекті, не тільки особистості, сім'ї, роду, держави чи їх союзів, але й у планетному аспекті», - писав видатний учений. Саме В. І. Вернадському належить ідея про діяльність людини як геологічний фактор, що своїми госпо­дарськими турботами докорінно змінює навколишнє природне середовище. І дійсно, сучасна цивілізація перетворює природу до невпізнанності. На її рахунку величезні безлісні простори, пустелі. Викиди вуглекислоти і фреону сильно впливають на ат­мосферу і глобально змінюють нашу планету. Утім є і численні приклади, коли лю­дина своїм втручанням облагороджує природу, робить її більш комфортною, ство­рює другу «природу» — штучне середовище свого проживання — сучасні міста, мегаполіси. Яскравим прикладом позитивного впливу на навколишню природу можна вважати міста ОАЕ. Але поки більше прикладів негативного впливу людини на на­вколишнє середовище. Наведемо кілька цифр. Щодня населення планети збільшуєть­ся на 250 тис. чоловік, щодня до 500 млн. автомобілів додається 140 тис. нових.

Ідея глобального моделювання виникла наприкінці 60-х початку 70-х рр. XX ст. Біля її джерел стояли такі вчені, як Дж. Форестер, А. Печчеі, Е. Янг, Г. Тіммантаінші. Особлива роль у розробці і застосуванні глобального моделювання належить Римсько­му клубу — організації західних учених, бізнесменів, політиків і громадських діячів, заклопотаних виробленням заходів для запобігання глобальних загроз. Римський клуб був створений у 1968р. А в 1972р. була опублікована перша доповідь Римсько­му клубу під назвою «Межі росту». Авторський колектив, який очолив Деніз Медоуз, поставив завдання за допомогою математичних моделей і комп'ютерної техніки ви­явити межі росту світової цивілізації, навантажень антропологічного характеру.

Для глобальної свідомості, видно, цілком справедливі слова X. Ортеги-і-Гассе-та: «Не тільки не важливо, але й не потрібно, щоб окремі частини соціального цілого збігалися у своїх прагненнях і ідеалах. Важливо і потрібно, щоб кожна група не забу­вала про інших і певною мірою розділяла їх життя».

За наявними даними, у процесі спалювання викопного палива щорічно виділяється 5 млрд. тонн вуглекислого газу, з якого не менше половини залишається в атмосфері. З 1900 р. кількість вуглекислого газу в атмосфері збільшилося на 15 відсотків, а нині щорічно збільшується на 0,4 відсотки. Крім того, в атмосфері зростає вміст сірки і сполук азоту. У ряді регіонів світу ліси й озера отруюються кислотними дощами. Ви­киди вуглекислоти і фреону сильно впливають на атмосферу і глобально змінюють нашу планету (парниковий ефект, руйнування озонового шару). Забруднення вод хімічними і побутовими відходами набуває таких масштабі в, що багато рік перетвори­лися в колектори для стічних вод і непридатні для пиття. Проблема чистої питної води стала найгострішою, по суті, глобальною, проблемою для людства. До речі, нагадаємо, що в озері Байкал — п'ята частина всієї прісної води планети, якщо не вважати антарк­тичного льоду.

Деградація навколишнього середовища в результаті господарської діяльності людини вийшла за рамки окремих територій і почала набувати глобальних масштабів. У природі стали з'являтися зміни планетарного характеру. Спостерігається трансграничний перенос хімічних і реактивних речовин, що призводять до випадання кис­лотних дощів, важких металів і радіоактивних опадів на території багатьох країн. Відбу­вається виснаження озонового шару й обумовлений цим украй несприятливий вплив на все живе ультрафіолетового випромінювання, нагромадження інших речовин, що призведе до посилення «парникового ефекту». Зміни планетарного характеру стали гло­бальними проблемами людства.