5. Моделі вертикальних соціальних структур

У будь-якої людини може виникнути питання: яка саме модель вертикальної соціальної структури суспільства є кращою? Тут можуть бути різні варіанти: структура має форму усіченого ромба, це означає, що у суспільстві є невеликий прошарок вищого та нижчого класів, а його основу і більшість складає середній клас

Може бути форма, наприклад, прямокутника, коли представників цих трьох класів порівну.

Можна вважати, що форма ромба є найкращою, вона наближається до ідеалу, бо уявити собі суспільство, в якому б зовсім не було невеликої кількості представників нижчого класу, неможливо, вони будуть завжди, яким би суспільство розвиненим не було. Тому є багато причин як суто біо­логічних, так і соціальних.

Можна лише зауважити, що ромб не повинен бути сильно витягнутим по вертикалі. Тобто треба намагатися, щоб різниця максимально вищого і максимально нижчого положення індивідів у вертикальній соціальній структурі була не дуже великою. Вона повинна бути оп­тимальною, бо її зниження веде до втрати стимулів розвитку, і тоді у суспільстві неминуче повинен початися застій і деградація. Ну і, звісна річ, будь-які форми, у яких середній клас складає меншість, означають, що таке суспільство не буде стабільним, бо над ним весь час буде висіти можливість соціальних зрушень: переворотів, ре­волюцій тощо.

Далеко від ідеальної і модель, у якій відстань серед­нього класу від вищого і нижчого є неоднаковою. Якщо у такому суспільстві верхи набагато віддалені від середнього класу, а низи знаходяться поруч, то у такому суспільстві середній клас може злитися з нижчим, і це не буде запорукою стабільності у суспільстві.

І ще одна дуже важлива деталь: вертикальна мобіль­ність у стабільних суспільствах має індивідуальний характер. Як правило, по вертикалі пересуваються окремі індивіди, а не їх групи, що цілком можливе при горизонтальній мо­більності. Якраз перевороти та різного гатунку революції призводять до вертикального переміщення цілих великих груп населення. У такому разі ні про яку стабільність мова іти не може.

Відносно середнього класу, то цілком цікавою може бути думка про те, що середина («золота середина», як кажуть у народі, і недарма) завжди була запорукою ста­більності і завжди заважала боротьбі двох протилежностей. Про це добре свідчать історичні факти. Наприклад, тактика алжирських терористів, які знищували представників не крайніх поглядів, а саме помірних, тих, що трималися се­редини. Тільки знищивши вплив цієї частини суспільства (терор як залякування), вони досягли бажаної мети: поділу суспільства на два ворожих табори, між якими існував стан постійної війни. Інший приклад стосується програми боротьби з бідністю, висунутої президентом США Джон­соном, яка практично закінчилась нічим. Державна допомога сім'ям з малим доходом по суті заохочувала ці малі доходи. Сім'ї почали дрібнитися, тим самим зменшуючи свій дохід. І хоча бідні сім'ї стали жити краще, психологічно вони відчували себе бідними, бо жили гірше, ніж інші. Вони не перейшли до середнього класу, а залишились у нижній частині вертикальної структури.

Питання для роздумів

1. Яку структуру суспільства важливіше вивчати: гори­зонтальну чи вертикальну?

2. Чи залежить статус людини від кількості грошей у неї?

3. Чи можна перейти із одного соціального шару в ін­ший, не змінивши свого статусу?

4. Що треба знати, вміти і робити людині, щоб змінити своє соціальне становище?

5. Які об'єктивні основи і причини соціальної нерівності у суспільстві?

6. Чи можна соціальну стратифікацію вважати універ­сальним явищем для будь-якого суспільства?

7. Чи може суспільство бути не розділеним на соціальні страти?

Література

1. Арутюнян Ю.О. О трансформации социальной структури постсоветских наций // Социологические исследоеания. 1998. №4.

2. Беляева Л.А. Средний слой российского общества: проблема обретения социального статуса // Социологич. исслед.-1993.-№10.

3. Гидденс Э. Стратификация и классовая структура // Социологич. исслед. - 1992. - № 11.

4. Гиденс Е. Стратификация й социальная структура //Социологические исследования. 1992. № 9,11.

5. Илькин В.И. Основные контури системы социальной стратификации общества // Рубеж. 1991. №1.

6. Капитонов Э.А. Социология XX века. История и технология. - Ростов-на-Дону, 1996.

7. Комаров М.С. Социальная стратификация и соци­альная структура // Социологич. исслед. - 1992. - № 11.

8. Мертон Р. Социальная теория и социальная структура. К., 1996.

9. Піча В. М. Соціологія: загальний курс. Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти України. К., 2000.

10. Радаев В.В., Шкиратан О.Н. Социальная стратификация. М., 1995.

11. Радугин А.А., Радугин К.А. Социология. Курс лек­ций.-М., 1995.

12. Руткевич М.Н.,Филиппов Ф.П. Социальное переме­щение. -М., 1970.

13. Сорокин П. Человек. Цивилизация. Общество. М.,1992.

14. Сорокин П.А. Проблема социального равенства и социализма // Коммунист. - 1990. - №12.

15. Сорокин П.А. Система социологии. - М, 1993.

16. Сорокин П.А. Современное состояние России // Новый мир. - 1992. - № 4,5.

17. Сорокин П.А. Человек. Цивилизация. Общество. - М., 1992.

18. Социология: наука об обществе: Учебн. пособие. -Харьков, 1995.

19. Соціологія: терміни, поняття, персоналії. Навчальний словник-довідник / За заг. Ред. В.М. Пічі., К., Львів. 2002.

20. Тадевосян Э.В. Социология: Учебн. пособие. - М., 1996.

21. Танчер В.. Кучеренко О. Ідеї елітизму в контексті демократичної трансформації суспільства //Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 1998. №3.

22. Якуба Е.А. Социология. -Харьков, 1996.