49.Вклад Дж. М. Кейнса у розвиток кількісної теорії грошей.

Кейнс в своїх розробках продовжив вчення кембріджської школи. Він зосередив увагу на мотивах нагромадження, додав до мотивів транакційності(потреба в грошах для здійснення поточних витрат) та обачності (потреба у грошових резервах для покриття не передбачуваних витрат ) третій —спекулятивний (ек суб‘єкти гроші нагромаджують з метою отримання додаткової вартості, доходу).Пов’язує появу цього мотиву із зміною % ставки по акціям, облігаціям, кредитам. Він показав, що при підв. % ставки зменшується зацікавленість ек. суб’єктів до нагромадження касових залишків. Сукупний попит на гроші він представив у вигляді такої формули : М=М1+М2=f(y)+f(i) , де М – це попит на гроші (маса грошей на макрорівні, яка є в країні), М1 – касові залишки, М2 – гроші які зберігаються згідно із спекулятивним мотивом; у – ВВП, і – відсоткова ставка. Касові залишки – це гроші, які зберігаються згідно з мотивом трансакційності та обачливості. Вирішальне значення в своії теорії Кейнс відводить не грош. масі та ії впливу на ціни, а норму%, яка виступає важелем за допомогою якого гроші впливають на рівень вир-ва і зайнятість. Цей вплив він відобразив у своєму передаточному (трансакційному) механізмі, що виглядає так М↑→%↓→І↑→В↑→З↑→Ц↑. Збільшення грош. маси (М) державою призводить до зменшення реальної норми% .Це робить більш доступними кредити , що підвищує інвестиц. активність (Ї), як наслідок призводить до зростання вир-ва і зайнятості (В і З). В результаті ціни (Ц) також зростають. Отже, він пояснив механізм впливу маси грошей в обороті на рівень цін. Він першим визнав необхідність держ. регулювання гр. сфери, а тому і розробив теорію “керованих грошей”: держава має застосовувати політику дорогих та дешевих грошей в залежності від ек ситуації. Політика дешевих грошей стимулює попит на гроші та ек. активність. Кейнс рекомендував застосовувати політику «дешевих грошей» в умовах ек. спаду для «розігріву» економ. Однак в умовах глибокої депресії ек-ка стає малочутливою до низьких процентних ставок, що загрожує абсолютною перевагою ліквідності або словами Кейнса «пасткою ліквідності». Він пропонував проводити жорстку гр-кредитну політику в умовах ек. піднесення, а також передбачав втручання держави в процес ціноутворення. Проте найбільшу перевагу К. Надавав фіскально-бюджетній політиці, вважаючи її ефективнішою.

47.„Кон’юнктурний варіант” теорії грошей М.І.Туган-Барановського

Багато уваги Т – Б приділив кількісній теорії грошей. Спочатку він піддав критиці її класичний варіант, що був викладений у працях І. Фішера. Т – Б визнав за правильну формулу "рівняння обміну" MV=PQ, проте вважав, що Фішер нічого нового в кількісну теорію грошей взагалі не вніс. Подібна критика класичної теорії підштовхнула Т– Б до її вдосконалення: 1) довів, що на рівень цін впливає на один, а всі фактори, зазначені в "рівнянні обміну" і що зміни не можуть бути пропорційними; 2) довів, що вплив кількості грошей на ціни не є таким однозначним, прямолінійним. Цей вплив може здійснюватись: а) через зміну суспільного попиту на товари; б) через зміну дисконтного процента; в) через зміну суспільного уявлення про вартість грошей. 3) Т– Б довів, що вплив кількості грошей на ціни здійснюється диференційовано залежно від тривалості та обсягів збільшення кількості грошей. 4) розкрив механізм взаємозалежності між загальною кількістю грошей в країні, кількістю грошей, що перебувають поза обігом в заощадженнях, і швидкістю обігу грошей. Критикуючи кількісну теорію, Т-Б створив власну, яку назвав кон’юнктурною, в якій заг. рівень цін і вартість грошей він пов’язує із заг. умовами товарно-грошового ринку.