- •1. Поява людини й первісні форми співжиття в Україні. Трипільська культура.
- •2. Кіммерійці, скіфи, сармати та інші народи на українських землях. Грецька колонія Північного Причорномор’я.
- •3. Східні слов’яни: походження, розселення, соціально-економічний розвиток і культура. Початки державності.
- •4.Утворення Київської Русі. Основні етапи її розвитку.
- •5. Політичний і суспільний устрій Русі-України.
- •6. Причини та наслідки занепаду Київської Русі.
- •7. Формування Галицько-Волинського князівства. Суспільні відносини в державі.
- •8. Діяльність князів Романа та Данила. Розквіт Галицько-Волинської держави.
- •9. Зовнішня політика та значення Галицько-Волинської держави.
- •11.Політичний лад економічний розвиток українських земель за Литовської доби.
- •12.Кревська унія.
- •13. Укр. Землі в складі Речі Посполитої.
- •14. Загарбання турками і татарами Південної України і їх наслідки на інші українські землі (друга половина 15 ст.)
- •15. Берестейська церковна унія та її наслідки.
- •18. Соц.-економ. Розвиток в Україні в 2-ій половині 16- поч. 17 ст. Посилення феодальної експансії Польщі.
- •19. Укр. Козацтво в 2ій половині 16 ст. У першій половині 17.Ст.
- •20.Розгортання нац.-визвольної війни в 1648-1649рр. Зборівський мир.
- •20.Утворення Укр. Гетьманської держави
- •22. Воєнно-політичні події 1650-1653 рр.
- •23.24.Українсько-московська державна угода 1654 р.
- •25.Боротьба старшинських угруповань за владу після смерті б.Хмельницького. Гетьманування і. Виговського, ю. Хмельницького.
- •26. Україна за часів руїни.
- •27.Війна Росії з Польщею. Андрусівським договір 1667р. Територіальне розчленування України.
- •28. Відновлення козаччини на правобережній України в середині 80х рр. 17 ст. С.Палій
- •29. Гетьманщина на початку 18 ст. Гетьман Іван Мазепа.
- •30.П.Орлик та його конституція 1710р.
- •31. Наступ царизму на автономію України. Кінець гетьманщині та козацького устрою.
- •32. Соціально-економічний розвиток Лівобережної та Слобідської України у 18 ст. Юридичне оформлення кріпосного права.
- •33. Розвиток економіки на правобережжі та західноукраїнських землях у 18 ст. Захоплення західноукраїнських земель Австрією.
- •34. Політика Австрійської монархії на західноукраїнських землях в кінці 18 - першій половині 19ст.
- •35. Політичне становище і соціально-економічний розвиток східноукраїнських земель у першій половині 19 ст. Колоніальна політика царизму щодо України.
- •36.Відродження української національної свідомості у першій половині 19 ст. Історичне значення творчості т.Г.Шевченка. Кирило-Мефодіївське братство.
- •37. Суспільно-політичний рух в західноукраїнських землях в першій половині 19 ст. Гурток ,,Руська Трійця ,,
- •38. Український соціально-політичний рух у другій половині 19 ст.
- •39.Проведення реформи 1861р в російській Україні, її особливості і наслідки.
- •40.Реформи в Російській імперії в 60 - 70-х рр. 19 ст. Та впровадження на Україні.
- •41. Соціально-економічний розвиток українських земель в другій половині 19 - на початку 20 ст.
- •42.Активізація національно-визвольного руху в Україні на початку 20 ст.
- •43.Українські партії на початку 20 ст., їх програми, стратегія, тактика.
- •44. Україна в роки і с.В.
- •45. Політичне становище в Україні після повалення царського режиму. Організація і діяльність Центральної ради. Проголошення Української Народної Республіки.
- •46.Зовнішня політика унр. Берестейській договір та його наслідки.
- •47. Гетьманський переворот. Павло Скоропадський. Гетьманський уряд та його політика.
- •48. Кінець гетьманату, утворення уряду Директорії та його діяльність.
- •49. Зх. Укр. Землі в 1918 р. Утворення зунр. Петрушевич.
- •50.Відновлення радянської влади в Україні в 1919р. Селянсько-повстанський рух.
- •51. Проведення сталінської політики воєнного-комуністичного штурму в Україні: результати, наслідки.
- •52.Перехід до нової економічної політики та її здійснення в Україні.
- •53. Утворення срср. Статус України в складі Радянського союзу.
- •55. Причини та наслідки голоду в Україні 1932-1933 рр.
- •56.Політика українізації та коренізації: суть, причини, наслідки.
- •57. Сталінський терор проти укр. Народу в 20-30 рр. Хх ст
- •58. Проведення сталінської політики воєнного-комуністичного штурму в Україні: результати, наслідки.
- •59. Українське питання в міжнародних стосунках напередодні Другої світової війни. Пакт Молотова-Ріббентропа і українські землі. Похід червоної армії в західну Україну.
- •60. Німецько-фашистський окупаційний режим в Україні. Радянський партизанський рух і більшовицьке підпілля.
- •61. Український національно-визвольний рух в роки Другої світової війни. Оун і упа.
- •62. Заснування організації українських націоналістів оун. Розкол в оун. А.Мельник, с.Бандера.
- •63. Звільнення України від німецько-фашистських загарбників. Політичні наслідки Другої світової війни та українське питання.
- •64. Україна після 2 с.В Перехід до мирного будівництва.
- •65. Повоєнний сталінський режим в Україні, репресії 40-50 рр.
- •67.Наростання кризових явищ в соціально-економічному, політичному і культурному житті Радянської України в другій половині 1960-х - першій половині 80-х років.
- •68.Національне питання в Радянській Україні в 60-х першій половині 80-х років. Дисидентський рух і його придушення.
- •69. Курс на перебудову: плани та реальності його здійснення в Україні.
- •70.Проголошення незалежності України. Розпад срср.
- •4.19.6. Прийняття Верховною Радою урср _Декларації про державний суверенітет України
- •71.Суперечності в політичному і соціально-економічному розвитку України в умовах незалежності.
- •72.Визнання Української держави світовим співтовариством. Міжнародне співробітництво незалежної України. Взаємодія з членами снд.
- •1. Поява людини й первісні форми співжиття в Україні. Трипільська культура
22. Воєнно-політичні події 1650-1653 рр.
Але Річ Посполита не примирилася з таким розвитком подій і у лютому 1651 р. почала воєнні дії, напавши на м. Червоне на Поділлі. Основні сили поляків концентрувалися на Волині під М.Берестечком, де й сталася вирішальна битва у червні 1651 р. Татари і тут покинули поле бою, ще й захопивши у полон Б.Хмельницького. Полковникові І.Богуну вдалося вивести частину козаків з оточення. В цей час на територію України насуваються литовські війська під орудою князя Радзивілла. Перевага залишається на боці поляків, і Б.Хмельницький, визволившись із полону, був змушений у вересні 1651 р. підписати нову мирну угоду у м. Білій Церкві. Автономія козацької держави обмежувалася тепер Київським воєводством, чисельність козаків скорочувалася до 20 тис., гетьман підпорядковувався владі коронного гетьмана, а польські пани могли повернутися у свої маєтки.
Умови Білоцерківського договору викликали масове невдоволення українського народу і спровокували численні стихійні виступи. Частина селян переселилася на територію Російської держави.
Б.Хмельницький, який також не змирився з поразкою, накопичує сили, і у травні 1652 р. завдає удару полякам в урочищі Батіг на Поділлі. Битва закінчилася блискучою перемогою козаків. І хоч це не означало кінець війни, Білоцерківська угода втратила свою силу.
Нова велика збройна сутичка сталася під м.Жванцем, де козацько-татарське військо взяло в облогу польський табір. Але від цілковитої поразки поляків знову врятували татари, які уклали з ними угоду. Вона припиняла воєнні дії і дала можливість татарам збирати данину на західноукраїнських землях. Стосовно України підтверджувались лише права і зольності козацтва. Про автономію на умовах Зборівської угоди навіть не згадувалось. Цілком очевидно виникла проблема зовнішньополітичної переорієнтації, бо основний військово-політичний союзник - кримський хан - не міг сприяти реалізації ідеї державності України.
В цій ситуації перед Б. Хмельницьким постає необхідність зовнішньої військово-політичної допомоги. Розуміючи, що завоювати повну незалежність можна лише пройшовши попередній період протекторату когось із сусідів, гетьман шукає сильну державу-покровителя. В якості найбільш реальних розглядалися варіанти Туреччини і Росії. Контакти з останньою почалися ще у 1646 р., але через вичікувальну позицію Москви справа нічим певним не закінчилась. Тоді ставка робиться на Отгоманську Порту, і вже на початку 50-х років з нею підписується нова угода, згідно з якою вона бере Військо Запорізьке під свій захист.
23.24.Українсько-московська державна угода 1654 р.
Незабаром для Б.Хмельницького стає очевидним формальний характер підтримки з боку Туреччини, і знову активізується проросійська спрямованість зовнішньої політики козацької держави. Тут бік гетьмана взяла більшість старшини. Для неї визначальними були такі чинники, як спільна релігія, близькість мов і культур, спільність історичної пам'яті і, що істотно, військово-політична слабкість Росії порівняно з Туреччиною, що давало шанс більш повної самостійності майбутньої Української держави.
На цей час і Москва, намагаючись розширити сферу свого впливу і використати Україну в якості буфера проти Туреччини, вирішила взяти Військо Запорізьке «під свою руку». 1 жовтня 1653 р. Земський собор схвалює це рішення, і цар виряджає в Україну посольство на чолі з боярином В.Бутурліним. Для підтвердження серйозності своїх намірів 31 грудня 1653 р. Росія оголошує війну проти Польщі.
8 січня 1654 р. на Переяславській раді було вирішено віддати Україну під протекторат Московської держави при збереженні основних прав і во-льностей Війська Запорізького. Остаточний юридичний статус України у складі Росії був визначений у «Березневих статтях» 1654 р. В Україні зберігалися республіканська форма правління і військово-адміністративна система на чолі з гетьманом. Незмінним залишався і територіальний поділ. Україні надавалася незалежність у проведенні внутрішньої політики. Вона могла встановлювати дипломатичні стосунки з іншими державами, крім Польщі й Туреччини. Окремі статті дещо обмежували суверенітет України. Окрім заборони на дипломатичні стосунки з Варшавою і Стамбулом, ішлося про російський контроль над збиранням податків в Україні.
Але головним було те, що угода передусім фіксувала юридичну форму незалежності України від Речі Посполитої і давала можливість у спілці з Москвою перемогти її та об'єднати українські землі в межах національної держави. Москва ж у свою чергу прагнула з часом перетворити часткову залежність України на цілковиту, відмінивши автономні права й вольності.
Воєнні дії проти Польщі в 1654-1656 рр.
Переяславська угода, яка створила україно-російський союз, змінила політичну ситуацію і зумовила укладення влітку 1654 р. «Вічного миру» між Річчю Посполитою та Кримським ханством.
Польща не полишила своїх агресивних планів щодо Україні. У березні 1654 р. її військо вдерлося на землі Поділля, Волині і Брацлавщини. Згодом головні воєнні дії розгорнулися в Білорусі та на Смоленщині. Туди ви рушили 20 тис. козаків. До кінця 1654 р. українсько-московське військо змусило ворога відступити. Але Польща, утворивши коаліцію з Кримським ханством, знову розгорнула бойові дії в Україні.
Взимку 1656 р. польсько-шляхетське військо пішло на Умань. Місцева залога, керована Іваном Богуном, відбила наступ противника. На допомогу їй прийшли козацькі полки Богдана Хмельницького та московське військо під командуванням воєводи В.Шереметьєва. Вони завдали полякам і татарам значних втрат в Охматівській битві, змусивши їх відступити. Українсько-московське військо визволило Поділля та більшу частину Східної Галичини.
19 вересня поблизу Городка відбувся бій, в якому поляків було розгромлено. Але раптовий напад на Поділля кримських татар змусив козаків з боями відступити на Придніпров'я. Невдовзі татари відмовилися від воєнної підтримки поляків, проти яких виступила і Швеція.
Вільненське перемир'я 1656 р. Події 1656-1657 рр.
Побоюючись шведської загрози, навесні 1655 р. Москва і Варшава пішли на зближення. Наступного року було укладено московсько-польське Вільненське перемир'я. Українських делегатів на переговори у Вільно не допустили, хоча там і ставилося питання про повернення України під владу короля. Укладене перемир'я Москви з Варшавою ставило хрест на російсько-українському військовому союзі й розв'язувало гетьманові руки. Тепер зовнішньополітичний курс Б.Хмельницького був спрямований на пом'якшення політичного тиску Росії; повернення західноукраїнських земель, що не увійшли до складу Війська Запорозького; убезпечення України від татарської загрози; міжнародне визнання своїх династичних намірів - приєднання до титулу гетьмана титулу суверенного князя і забезпечення спадковості верховної влади у новій Українській державі.
Щоб здійснити ці задуми, гетьман активно почав створювати коаліцію в складі Швеції, Семигороду, Бранденбургу, України, Молдавії, Волощини та Литви. Все чіткіше почав виявляти себе шведський вектор у зовнішній політиці війська Запорозького. У червні 1657 р. до Чигирина прибуло шведське посольство з підтвердженням готовності до спільної боротьби проти Речі Посполитої. Проте трагічне закінчення об'єднаного українсько-семигородського походу на Польщу внесло свої корективи у хід подій. Звістка про поразку призвела до того, що Б. Хмельницького розбив апоплексичний удар, і він у вересні 1657 р. помирає, так і не здійснивши своїх задумів.