
- •12) Боротьба Русі-України з монголо-татарською навалою
- •17) Виникнення та зростання фільваркового господарства
- •Аграрна реформа середини XVI ст. “Устава на волоки”.
- •19)Міста XIV - XVII ст. Магдебурзьке право.
- •20)Литовські статути XVI ст.
- •3. Привілеї на виняткові права Лева Сапєги видати Статут Великого князівства Литовського 1588
- •23) Антифеодальні рухи XV - початку XVI ст. Повстання Мухи та селянська війна під проводом д.Дожі.
- •26) Ужгородська унія 1646
- •Виникнення друкарства. Іван Федоров.
- •1. Діяльність Івана Федорова на Україні
- •2. Друкарство кінця XVI — першої половини XVII ст.
- •29. Освіта і наукові знання XIV - XVI ст.
- •37. Зборівський та Білоцерківський мирні договори.
- •48. Три поділи Польщі та доля українських земель.
- •47. Російсько-турецькі війни та доля Північного Причорномор’я і Криму.
- •46. Юридичне оформлення кріпосного права.
- •60) Суспільно-політичний рух в україні у другій половині хіх ст.
- •62. Політизація українського національного руху в 90-х рр. XIX ст. “Братство тарасівців”.
- •63. Загальноросійський та польський визвольний рух в Україні в другій половині XIX ст.
- •64. Західноукраїнські землі у другій половині XIX ст.
- •65) Закарпаття в другій половині XIX — на початку XX ст.
- •71. Політика українізації, культурне піднесення.
- •75) Західноукраїнські землі в 1921-1939 роках
- •76) Проголошення незалежності Карпатської України. Окупація Закарпаття іноземними військами
- •90) Розвиток культури в незалежній Україні
- •89) Зовнішня політика незалежної України
- •Тема 11. Світове господарство та основні напрямки економічної думки наетапі інформаційно-технологічної революції ( кінецьХх - початок XXI ст.)
- •Тема 12. Економічний розвиток України в умовах радянської економічної системи та його трактування в економічній думці
- •Тема 13. Формування засад ринкового господарства в Україні (90-ті роки XX ст.)
48. Три поділи Польщі та доля українських земель.
Наприкінці ХVІІІ ст. відбулися зміни і на українських землях, що знаходилися під владою Речі Посполитої. У другій половині XVIII ст. Річ Посполита переживала занепад: фільваркова система господарювання і шляхетська анархія гальмували господарський розвиток країни, послаблювали її перед зовнішньою агресією. Ослабленням Польщі скористалися сусідні держави – Росія, Прусія та Австрія. Їх лякала можливість поширення через Польщу ідей просвітництва, а згодом і духу Французької революції, тому вони планували розчленувати Польщу і розширити за рахунок її територій свої володіння.
У 1772 р. відбувся перший поділ Польщі, внаслідок якого майже всю територію Руського (без Холмської землі), Белзького, західну частину Волинського та Подільського воєводств отримала Австрія. Внаслідок об’єднання цих українських земель з південною частиною польських (Краківського, Сандомирського та Люблінського) воєводств було створено так зване Королівство Галичини і Ладомерії. До Пруссії відійшла північно-західна частина Польщі з Гданськом, до Росії – східно білоруські землі з Полоцьком і Вітебськом.
Приводом до другого поділу Польщі стало те, що чотирирічний сейм (1788-1792 рр.) розпочав у країні важливі реформи, зокрема прийняв конституцію, у якій відбилися ідеї Французької революції. Противники реформ і конституції, яка обмежували сваволю магнатів і шляхти, звернулися за допомогою до сусідів. І вони не забарилися. Щоб не допустити поширення революційних ідей і зміцнення Польщі, Росія і Пруссія 12 січня 1793 р. підписали конвенцію про другий поділ Польщі. За нею до Пруссії відійшли західні польські землі з Познанню, до Росії – Правобережна Україна (Київщина, Брацлавщина, Поділля) і центральна частина Білорусії з Мінськом.
Другий поділ Польщі викликав в країні піднесення національно-визвольного руху. У березні 1794 р. у Кракові спалахнуло польське визвольне повстання під проводом Т.Костюшко. На Правобережній Україні розповсюджувалися листи й прокламації із закликами приєднання до повстання. Проте великої популярності серед населення вони не мали: переважна більшість українського селянства залишилась байдужою. Врешті-решт повстання придушили російські війська, очолювані О.Суворовим. Після цього, у 1795 р. було здійснено третій поділ Польщі, за яким Росія отримувала Волинь, Західну Білорусь, Литву і Курляндію; Австрія – Люблін і Краків з прилеглими районами; а Пруссія – решту польських земель із Варшавою.
За результатами третього поділу Речі Посполитої польський народ втратив свою державність. Відтак, 62% території і 45% населення колишньої Речі Посполитої отримала Росія, 18% території і 32% населення – Австрія, і, відповідно, 20% і 23% дісталися Пруссії. Такі радикальні зміни політичної карти Східної Європи суттєво вплинули на долю українців. Близько 80% українського населення опинилося у складі Російської імперії.
Австрія, скориставшись ослабленням Туреччини у російсько-турецьких війнах, окупувала в 1774 р. Буковину. Згідно з Константинопольським протоколом 1775 р. вона визнавалася за Австрією. Відтепер у складі Австрійської монархії Габсбургів опинилися усі західноукраїнські землі: Східна Галичина, Закарпаття і Північна Буковина.
На Правобережній Україні, після її приєднання до Росії, було запроваджено загальноросійський адміністративний поділ: спочатку намісництва, а потім губернії. У 1797 р. було створено Київську (центр Київ), Волинську (Новоград-Волинський) і Подільську (Кам‘янець-Подільський) губернії. Однак для того, щоб не загострювати стосунки з місцевою польською шляхтою, царський уряд гарантував їй станові права і привілеї. Вона отримала російське дворянство, зберегла право на володіння маєтками і залежними селянами. Зберігалося старе шляхетське законодавство. Водночас керівні посади в управлінні краєм посіли представники російської адміністрації. Для українського селянства, що складало переважну більшість населення Правобережжя і найбільше потерпало від сваволі польських панів, ніяких змін не відбулося.