7. Рринок державних замовлень

Ринок державних замовлень - це окрема, досить специфічна частина сукуп­ного ринку готової будівельної продукції та послуг, що надаються підприємця­ми. На відміну від споживацького ринку на цьому ринку пред'яв-никами попиту на будівельну продукцію та послуги підприємця виступають різні організації уряду.

Головною відмітною рисою попиту уряду є характер споживання будівельної про­дукції і послуг та мотиви попиту. Тут йдеться не про індивідуальний попит великої кількості чиновників державних установ на будівельну продукцію (квар-тири, житло­ві будинки, котеджі, дачі тощо), а про попит із боку та від імені дер-жавних установ. У цьому випадку будівельна продукція та послуги, що вироб-ляються підприємцями, купуються урядом у процесі вирішення загально дер-жавних завдань. Наприклад, чи­новник урядової установи, який замовляє в уряду житлові будинки для армії, робить це, виконуючи свої службові обов'язки, а не з метою особистого споживання. При цьому по суті споживацький характер замов-лення не має значення, бо воно використовується для забезпечення армії житло-вими приміщеннями, створення умов її нормального функціонування і, зрештою, виконання нею головного завдан­ня - захисту держави. Тим більше це правильно відносно замовлень уряду підрядним будівельним підприємствам у сфері споруд-ження підприємств оборонної галузі.

Аналогічний характер мають замовлення уряду науковим установам і дослід­ним центрам у галузі фундаментальної та прикладної будівельної науки. І взага­лі у будь-якому випадку результатами виконання урядом своїх загальнодержав­них функцій - чи безпека країни, чи будівництво природоохоронних споруд – корис-тується все населення. У процесі реалізації загальнодержавних програм уряд створює суспільні блага, що однаково споживаються всім суспільством і кожною людиною.

Неподільний характер споживання суспільних благ є не тільки в системі на­ціональної безпеки або прогресу фундаментальної науки, а навіть при створен­ні системи безпеки руху на дорогах. Відноситься це і до так званих благ колек­тивного користування, характер споживання яких індивідуальний, але які дос­тупні всім безплатно або за символічну плату. Це, наприклад, дороги, парки, спортивні споруди тощо. Суспільні блага є наслідком діяльності уряду, знахо­дяться у власності держави (муніципалітету), використовуються всіма членами суспільства, але виробляються підприємцями за замовленням уряду.

Уряд, виступаючи від імені суспільства, розподіляє замовлення на будівни-цтво об'єктів, де виробляються суспільні блага, між будівельними підприєм-ствами на контрактній основі. Для мільйонів домашніх господарств уряд є єдиним «вироб­ником» суспільних благ, тобто по суті він є монополістом. Зокрема, для деяких бу­дівельних підприємств і фірм уряд - основний замовник і споживач їх продукції, тобто є монополістом (єдиним споживачем). Обом типам господарських відносин об'єктивно властиві негативні риси. У першому випадку уряд-монополіст буде на­магатися якнайдорожче «продати» суспільству суспільні блага. Оскільки фактично вони надаються безплатно, а необхідні кошти збира-ються через оподаткування, уряд завжди зацікавлений у підвищенні податків. У другому випадку уряд-моно­поліст намагатиметься розмістити свої замовлення якнайдешевше. Тому підпри­ємства та фірми, по-перше, прагнуть урізноманітнити свою продукцію (будувати житлові будинки, котеджі, дачі, торговельні підприємства тощо), щоб мати й інші джерела доходу, по-друге, об'єднуються у різні асоціації, щоб через своїх представ­ників захищати свої інтереси в організаціях уряду. Якщо вони досить багато-численні та мають велику фінансову потужність, то у них це виходить успішно - монопольна поведінка асоціації виявляється сильнішою від монопольної поведін­ки уряду. У будь-якому випадку замовлення уряду зручні для підрядних будівель­них підприємств і фірм не стільки за ціною, скільки за гарантованістю фінансуван­ня й тривалістю контрактів.

Урядовий контроль над попитом у суспільному секторі здійснюється як непря­мими методами, так і безпосередньо через будівництво, що ведеться підрядниками. Уряд, як правило, фінансує визначений обсяг капітальних витрат на різні цілі з дер­жавного бюджету. Він може здійснювати контроль над витра-тами комунальних ор­ганізацій за допомогою лімітування обсягів позичок, що надаються цим організаці­ям державними організаціями, та грошовим ринком, а також обмеженням капіталь­них витрат у різних галузях. Наприклад, контроль над будівництвом доріг, підпри­ємств комунальних послуг, шкіл і житлових бу-динків здійснюється наданням капі­тальних та інших субсидій на умовах отри-мання прибутку, що необхідно для таких організацій, як органи місцевої влади з метою фінансування виплати заборгованос­тей, а також для експлуатації зведених споруд. Уряд здійснює й інші методи кон­тролю над будівництвом залежно від типу споруд. Наприклад, урядовий контроль впливає на будівельні норми та стандарти так, як і на обсяг будівельних робіт.

Державні органи встановлюють умови та вимоги щодо будівництва, які по­винні виконуватися проектувальником і підрядником. У багатьох країнах уряди сплачують або субсидують значну частину замовлень на будівництво, що вида­ються іншими органами. Наприклад, у Великобританії уряд субсидує муніци­пальне житлове будівництво (будівництво шкіл, лікарень та інших будинків), що здійснюється місцевою владою. Хоча уряд не обмежує місцеві органи у виборі проекту й укладанні підряду на будівництво, він встановлює правила відносно норм і лімітів витрат, яких необхідно дотримуватися для отримання субсидій.

На додаток до контролю, що здійснюється урядом, та з метою впливу на рі­вень замовлень громадських організацій на будівництво спроможність цих організа-цій до розміщення замовлень на будівництво залежить також і від інших ас­пектів урядової політики. Так, наприклад, дії, які вживає уряд із метою обме­ження дос-тупних на ринку фінансових коштів або зміни їх ціни, стимулювання або обме-ження зростання інфляції, контролю цін на товари чи послуги, що на­даються ци-ми організаціями, а також контролю можливості компаній і приват­них осіб опла-чувати вартість будівництва та місцеві податки - все це впливає на обсяг будів-ництва, яке можуть здійснити громадські організації.