Тема 7. Організація нормування

праці на підприємстві

МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ ДО ВИВЧЕННЯ ТЕМИ

На відміну від попередньої теми 6, яка розкриває особливості встановлення норм праці при виконанні найрізноманітніших виробничих процесів і передбачає значний обсяг витрат часу на самостійне вивчення теоретичного матеріалу та підготовку до виконання практичних занять, на вивчення теми 7 відведено значно менше часу. Але ретельне ознайомлення з програмними питаннями (див. розділ 1) показує, що це не тільки остання, заключна тема навчальної дисципліни "Нормування праці". Матеріали цієї теми дають змогу, по-перше, зробити узагальнені висновки про стан роботи щодо нормування праці в організації; про якість діючих норм; про порядок їх упровадження та перегляду. По-друге, ознайомитись з проблемами, що існують у сучасних умовах і пов'язаних зі зниженням трудомісткості продукції, тобто підвищенням її конкурентоспроможності; шляхами вдосконалення роботи, пов'язаної з нормуванням праці, значення якого з кожним кроком до ринкової економіки набуває дедалі більшого впливу на ефективність діяльності будь-якої організації.

Нині діяльність будь-якої організації - від промислового підприємства, що впроваджує новітні технологічні процеси чи налагоджує випуск продукції, яка відповідає сучасним вимогам, - до банків і страхових компаній вимагає перш за все результативної, високопродуктивної роботи всього персоналу. Досягти цього без обґрунтування необхідних витрат праці просто неможливо.

Організація роботи щодо нормування праці є складовою частиною загальної проблеми організації діяльності всієї організації. За якістю діючих норм, їх впливом на зниження трудомісткості продукції можна сміливо оцінювати позитивні й негативні сторони господарської діяльності організації.

Під час вивчення цієї теми насамперед треба звернути увагу на те, хто виконує головну роль у розробці й впровадженні норм витрат праці. На промислових підприємствах - це технологічні служби, відділи організації праці та заробітної плати. В організаціях, зайнятих іншими формами господарської діяльності, зазначені служби не завжди існують, тому таку роботу здебільшого виконують спеціалісти інженерних підрозділів або кадрової служби. В усіх випадках, основний зміст роботи (функцій) з нормування праці зводиться до:

" підготовки технологічної документації;

" оцінки стану робочих місць за технологічними ознаками;

" оцінки кількісного та професійно-кваліфікаційного складу персоналу;

" розробки і використання норм праці (часу, виробітку, чисельності, обслуговування, підлеглості);

" створення необхідних умов для застосування норм у виробничій діяльності;

" організації систематичного вивчення затрат робочого часу та рівня завантаження працівників;

" організації впровадження нових, прогресивних норм часу (виробітку) з метою реалізації процесу систематичного зменшення трудомісткості продукції.

Слід мати на увазі, що реалізація перелічених функцій відображає зміст оперативної роботи з нормування праці, яка досягає ефективності за наявності нормативно-дослідної роботи. Сутність нормативно-дослідної роботи полягає в реалізації питань, пов'язаних з покращенням стану нормування на перспективу. При цьому виділяють роботи, пов'язані з:

" розробкою раціональних режимів роботи технологічного устаткування;

" роботою зі створення місцевих нормативних матеріалів;

" розробкою прогресивних трудових прийомів та методів;

" обґрунтуванням найефективніших форм стимулювання роботи за прогресивними нормами.

Другим важливим питанням цієї теми є ознайомлення з організаційною структурою технологічних (інженерних) служб, що займаються питаннями нормування. При цьому головну увагу треба звернути на наявність посадових інструкцій, які регламентують діяльність конкретних виконавців; ступінь деталізації технологічних процесів; обсяг документації, кількість діючих норм праці; періодичність складання звітності тощо. Особливо уважно треба ознайомитись з правами й обов'язками тих виконавців, які безпосередньо займаються оперативною та нормативно-дослідною роботою, пов'язаною з нормуванням праці. З точки зору підлеглості окремих служб і виконавців, організація роботи з нормування праці може мати централізований, децентралізований і змішаний характер.

Особливої уваги під час вивчення теми заслуговують питання, що стосуються організації обліку виконання норм праці. Правильно організований і методично обґрунтований облік дає змогу визначити працівників, які не виконують норми часу (виробітку), установити причини невиконання, накреслити заходи щодо її усунення. Облік виконання норм праці проводиться щомісячно за окремими технологічним операціями, окремими робочими місцями, конкретними робітниками. Таким чином нагромаджується первинна інформація про рівень виконання норм за окремими професіями, спеціальностями, рівнем кваліфікації (за розрядами). На базі відомостей про рівень використання норм окремими виробничими ділянками і цехами складається загальний звіт по підприємству (організації). З матеріалами обов'язкової статистичної звітності студент має можливість ретельно ознайомитись у наведених додатках (дод. 2). Якщо з визначенням рівня виконання норм виробітку для робітників як з погодинною, так і відрядною оплатою праці не виникає якихось труднощів, то визначення рівня виконання норм затрат часу має цілу низку особливостей. Більшість підручників, посібників з економіки праці, статистики наводять конкретні формули для розрахунків рівня виконання норм часу. Треба уважно розібратись у змісті формул, які використовуються для визначення максимального рівня виконання норм:

- на базі календарно відпрацьованого робочого часу;

- на базі фактично відпрацьованого часу.

У першому випадку можна скористатись такою формулою:

,

де Рв.н - рівень виконання норм часу;

Тн - виконаний обсяг робіт за діючими нормами (нормо-годин);

Тд - кількість нормо-годин, витрачених додатково через відхилення від нормативних умов праці;

Тб - кількість нормо-годин, витрачених на виправлення бракованої продукції не з вини робітника;

Тзм - фактично відпрацьований календарний час (змінний), годин.

У другому випадку слід користуватись іншою формулою:

,

де Тпр - внутрішньозмінні простої, год;

Тнад - кількість годин надурочної роботи, якщо вони мали місце.

Приклади розрахунків наведено в [1, с. 158].

Такий, на перший погляд, складний підхід до оцінки рівня виконання норм часу пояснюється необхідністю контролю над реально відпрацьованим обсягом робочого часу. Так, у чисельнику беруться до уваги не лише затрати живої праці на виготовлення продукції, а й додаткові затрати праці, пов'язані з відхиленням у технології, організації праці, тобто реальні, дійсні затрати, що мали місце протягом зміни, місяця.

У знаменнику в першому випадку береться до уваги фактично відпрацьований час у робочих змінах і зовсім не враховуються втрати робочого часу (затрати з вини робітника, простої та ін.), що мали місце. Такі розрахунки дають змогу встановити рівень виконання норм часу, враховуючи денну, місячну продуктивність праці.

У другому випадку знаменник зменшується на кількість втрачених годин робочої зміни, характеризує дійсні затрати часу на виконання робіт і може бути скоригований на кількість годин надурочної роботи. Тому такі розрахунки показують рівень виконання норм часу, виходячи з часової продуктивності праці, яка більш об'єктивно характеризує реальні затрати живої праці. Слід мати на увазі, що рівень виконання норм часу за фактично відпрацьованим часом завжди вищий, ніж за календарно відпрацьованим часом, особливо без наявності годин надурочної роботи.

Належна організація обліку і контролю за виконанням норм часу (виробітку) дає змогу побачити недоліки в роботі, пов'язаної з нормуванням праці в організації. Тому, вивчаючи цю тему, треба звернути увагу на питання оцінки стану нормування і якості норм затрат праці. Ці питання детально висвітлено в [1, с. 161-162].

Слід зауважити, що єдиного методичного підходу до оцінки стану і якості нормування не існує, тому рекомендується використовувати для цього матеріали первинної інформації (на рівні бригад, дільниць, цехів), а також інформацію державних форм статистичної звітності з праці (див. додаток 1). Дуже важливо зрозуміти, що здійснення оцінки стану і якості нормування праці не самоціль, результати аналізу дадуть змогу виявити, що саме треба робити, щоб досягти покращення нормування, підвищення його ролі в пошуках резервів зростання продуктивності на кожному робочому місці.

Норми праці, нормативні матеріали, характеризуючи затрати робочого часу, самі потребують істотних змін з плином календарного часу. Адже при обґрунтуванні норм береться до уваги ціла низка чинників: стан техніки і рівень технології; організація праці; номенклатура продукції; якість робочої сили тощо. Усі вони з часом корегуються в той чи інший бік, а отже, потребують відповідних змін і норм праці, трудових нормативів.

Практичне здійснення цих змін реалізується за допомогою таких важливих напрямів роботи з нормування, як перегляд і впровадження прогресивних норм праці.

Перегляд норм доволі складний процес як для організації в цілому, так і для окремих працівників. З боку спеціалістів вимагається пошук "вузьких місць", тобто застарілих, помилкових, "не напружених" норм, які гальмують зростання продуктивності праці. З боку робітників має місце недовіра до нових норм, занепокоєність можливим зниженням заробітної плати. Треба пам'ятати, що успішний перегляд норм праці можливий за однієї умови - він не повинен супроводжуватись зменшенням середньої заробітної плати. Досягти цього можна лише за рахунок реального зростання продуктивності праці, реального зниження її трудомісткості. Для цього на робочих місцях мають бути створені всі організаційно-технічні умови, передбачені під час розробки нових норм праці. Успішна робота щодо перегляду і впровадження норм досягається за участю майстра, бригадира, технолога, нормувальника і конкретного робітника. За допомогою виробничого інструктажу робітник краще засвоює запроектований технологічний процес, оволодіває необхідними трудовими навичками.

Взагалі вся робота з перегляду і впровадження нових норм має супроводжуватися організацією дієвого матеріального стимулювання як робітників, так і спеціалістів. Питання організації планомірного зниження трудомісткості детально розглядаються в [1, с. 172-203].

Практичне заняття (2 год)

1. Мета аналізу стану нормування праці та напрями його проведення. Різновиди методів аналізу (зробити блок-схему і короткий опис).

2. Розрахувати окремі коефіцієнти й визначити загальний рівень стану нормування праці. Сформулювати свої висновки і пропозиції щодо поліпшення роботи з нормування.

3. Розрахувати показники зниження трудомісткості й нового рівня виконання норм виробітку (часу) після поліпшення роботи з нормування (усі дані для завдань видаються викладачем).

4. Ознайомитись із змістом роботи відділу головного технолога, відділом організації праці та заробітної плати і цехових бюро з праці (зробити блок-схему і короткий опис головних функцій).

5. Права й обов'язки нормувальника (перелічити).

6. Впровадження нових і перегляд діючих норм праці (порядок і основні етапи).

7. Облік і контроль виконання норм (короткий опис).

8. Матеріальне стимулювання праці за ТОН.

9. Оформлення матеріалів і захист у викладача.

Термінологічний словник

Централізована форма управління нормуванням - одна з форм управління нормуванням, коли відповідальність за якість норм і робота з установлення, обліку і впровадження норм праці сконцентрована в єдиному центрі (відділі, бюро, групі). Найбільш розповсюджена на малих і середніх за кількістю працівників підприємствах з обмеженою номенклатурою продукції.

Децентралізована форма управління нормуванням - одна з форм управління нормуванням, яка передбачає наявність кількох автономних центрів виробничих підрозділів, що мають замкнутий цикл і виробляють готову продукцію. Найпоширеніша на великих добре структурованих підприємствах (об'єднаннях, комбінатах).

Змішана форма управління нормуванням - одна з форм управління нормуванням, яка передбачає, з одного боку, наявність єдиного організаційно-методичного центру з питань нормування (елемент централізованої форми), а з іншого боку, у великих підрозділах (цехах, філіях) створюються бюро організації та нормування праці.

Центри продуктивності - передова форма управління та організації нормування праці, яка передбачає об'єднання зусиль технологів, економістів, нормувальників для комплексної розробки типових технологій і трудових процесів, карт організації праці з використанням обчислювальної техніки.

Облік діючих норм - оперативна робота нормувальників з обліку наявних норм за кожною операцією, окремими вузлами і деталями, технологічними процесами, кожним виробом по кожній дільниці і цеху. Початковими документами є: операційна технологічна карта та облікові відомості поопераційних норм часу, на яких базуються дані державної статистичної звітності (див. додатки 1, 2).

Облік виконання норм - форма контролю якості чинних норм праці, коли визначається середній рівень виконання норм часу (виробітку) за професіями, тарифними розрядами, дільницями і цехами (див. додатки 1, 2).

Перегляд діючих норм - одна з форм поточної роботи нормувальників, головною метою якої є приведення затрат живої праці у відповідність до організаційно-технічних умов, що могли змінитись з часу встановлення норм.

Оцінка якості нормування праці - одне з головних завдань оперативного та цільового аналізу господарської діяльності. Аналізу підлягають: 1) стан і рівень нормування в організації; 2) якість чинних норм затрат праці.

Навчальні завдання

Завдання 1

Розрахуйте аналітичні показники. Визначіть загальний рівень стану нормування праці на прикладі двох цехів машинобудівного підприємства.

Оцініть, що є позитивним та негативним у роботі цих підрозділів. Дайте пропозиції щодо покращення нормування праці.

Показник Цех Варіант

І ІІ ІІІ IV V

1. Коефіцієнт, що характеризує використання робочого часу, к 1 0,84 0,90 0,79 0,82 0,69

2 0,78 0,88 0,86 0,76 0,83

2. Загальна чисельність робітників, осіб 1 105 120 112 135 126

2 180 164 145 188 320

3. Чисельність робітників, що охоплені нормуванням, осіб 1 70 90 62 100 60

2 100 124 110 130 160

4. Загальна кількість чинних норм, шт. 1 1800 2000 2200 2400 2600

2 2600 2800 3000 3200 3400

5. Технологічна трудомісткість, нормо-годин 1 5000 5800 6400 6800 7200

2 7000 6500 6800 9100 12000

6. Трудомісткість продукції за технічно обґрунтованими нормами, нормо-годин 1 3680 4300 3800 4600 5100

2 5350 6000 5400 6700 9480

7. Плановий рівень виконання норм та нормованих завдань, % 1 108 112 105 106 112

2 112 107 108 110 105

Закінчення табл.

Показник Цех Варіант

І ІІ ІІІ IV V

8. Фактичний рівень виконання норм, (%) 1 120 118 109 117 124

2 126 118 116 121 114

9. Планове завдання щодо перегляду норм, шт. 1 160 200 220 240 260

2 240 280 280 300 320

10. Кількість фактично переглянутих норм, шт. 1 148 200 212 248 236

2 250 200 208 312 258

11. Планове завдання щодо зниження трудомісткості виробничої програми, нормо-годин 1 400 500 640 490 576

2 560 580 680 630 960

12. Фактично досягнуте зниження трудомісткості, нормо-годин 1 390 460 650 490 550

2 580 580 660 640 1000

13. Загальний коефіцієнт, що характеризує рівень нормування К. н. п. 1

2

Завдання 2

Розподіл робітників-відрядників за рівнем виконання норм часу (виробітку) характеризується такими даними:

Варіант Рівень виконання норм (%) Усього

до 100 100-110 111-130 131-150 більше 150

І 85 350 493 824 658

ІІ 37 218 514 113 93

ІІІ 29 172 610 427 382

IV 112 298 537 744 439

V 46 410 751 368 177

Необхідно визначити:

1) середній відсоток виконання норм;

2) рівень напруженості норм;

3) зростання продуктивності праці за умови, що всі робітники, які відстають, досягнуть 100% рівня виконання норм.

Завдання 3

Визначити питому вагу ТОН за трудомісткістю, а також показник охоплення ТОН робітників-відрядників.

Показник Варіант

І ІІ ІІІ IV V

1. Чисельність робітників-відрядників 270 143 205 187 164

2. Ефективний річний фонд робочого часу, год. 1870 1910 1926 1858 1874

3. Середній відсоток виконання норм, % 143 165 137 172 151

4. Трудомісткість робіт, які нормуються за допомогою ТОН, тис. нормо-годин 564 382 427 518 403

Завдання 4

На підприємстві працюють 263 робітники-відрядники. Деяка частина застарілих норм замінена технічно обґрунтованими. Рівень виконання норм до перегляду становив 145%. Нормативну трудомісткість виробничої програми планується зменшити на 78 тис. нормо-годин (за рахунок впровадження нової технології та модернізації діючого устаткування). Ефективний фонд робочого часу одного робітника на рік - 1914 годин.

Необхідно визначити:

1) на скільки відсотків зменшена нормативна трудомісткість;

2) на скільки відсотків будуть збільшені норми виробітку;

3) рівень фактичного виконання норм після їх перегляду внаслідок зниження трудомісткості.

Питання для самоперевірки знань

Завдання 1

Визначіть рівень виконання норм часу (виробітку), якщо робітник протягом місяця виготовив: 1) деталей "А" - 120 шт (за норми часу 1,2 н/годин на деталь; 2) деталь "В" - 30 шт (2,3 н/годин на деталь); 3) деталей "С" - 11 шт. (0,7 н/годин на деталь); при цьому було відпрацьовано 23 робочих дні, тривалість зміни 8 год.

Розв'язання:

Рівень виконання норм часу

.

Завдання 2

Визначіть рівень виконання норм часу за змінним та фактично відпрацьованим часом, якщо було виготовлено продукції на 175 н/годин, відпрацьовано 22 робочих дні по 8 год, при цьому 15 год надурочної роботи, 30 год простоїв з різних причин, 12 год було витрачено на виправлення браку не з вини робітника.

Розв'язання:

1. Рівень виконання норм за змінним часом становить:

.

2. Рівень виконання норм праці за фактично відпрацьованим часом становить:

.

Завдання 3

Визначіть середній рівень виконання норм виробітку за умови, що 12 робітників виконали норми лише на 90%, 85 - на 100%, 70 - на 127%, 30 - на 156%.

Розв'язання:

.

Завдання 4

Трудомісткість усіх відрядних робіт на підприємстві становить 440 тис. н/год за рік. 100 робітників працюють за ТОН, середній рівень їх виконання - 110%. Визначіть питому вагу ТОН за трудомісткістю, якщо кожний робітник відпрацював за рік 1800 год.

Розв'язання:

1) трудомісткість робіт по ТОН становить:

100 роб. 1800 год · 1,10 = 198 тис. н/год;

2) питома вага ТОН за трудомісткістю

198 тис. н/год : 440 тис. н/год · 100 = 45%.

Питання для контролю знань

1. Мета аналізу стану нормування праці, основні напрями і порядок його проведення.

2. Показники, що характеризують рівень нормування праці.

3. Показники, що характеризують якість норм праці.

4. Що таке тимчасові, помилкові, застарілі норми?

5. Необхідність перегляду норм на підприємстві й порядок його проведення.

6. Облік виконання норм часу, його призначення і методи забезпечення.

7. Матеріальне стимулювання впровадження ТОН.ництві.

53