6.6. Структура інформаційної бази для родовищ і проявів корисних копалин (крім будівельної мінеральної сировини)

Інформаційна база регіонального кадастру в своїй природно-ресурсній частині має формуватися на основі паспортів родовищ. В Державному кадастрі родовищ і проявів корисних копалин виділено дев’ять груп об’єктів, які мають зведений набір характеристик та ознак. Цим інформаційним під масивам відповідають сім уніфікованих форм бланків паспортів, які регламентують склад даних по кожному об'єкту, а саме:

форма "А" - корінні родовища металевих корисних копалин;

форма "Б" - родовища неметалевих корисних копалин;

форма "В" - розсипні родовища;

форма ”Т" - прояви корисних копалин (металів, неметалів, вугілля і горючих сланців);

форма "Д" - родовища нафти і природного газу;

форма "Е" - родовища вугілля і горючих сланців;

форма "Ж" -родовища гідромінеральноїсировини.

Паспорт родовищ корисних копалин - це результат аналізу і селекції інформації, яка вибирається з багатьох офіційно затверджених доку­ментів - першоджерел: звітів про результати проведених геологороз­відувальних робіт, наукових досліджень, технологічних досліджень мінеральної сировини, протоколів державної комісії про затвердження запасів і кондицій, державного балансу запасів, техніко-економічних обгрунтувань будівництва гірничовидобувних підприємств та багато іншого. Паспорт родовища є похідним документом і в процесі оформ­лення і заповнення проходить апробацію і затвердження на рівні організацій, які здійснюють розвідку (розробк'у) родовищ, а на кінцевому етапі Державного комітету природних ресурсів України і Державного інформаційного геологічного фонду. Тільки після цього він набуває ста г\ су офіційного документу. Паспорт містить інформацію в формі, пристосованій для вводу в комп'ютер.

Кожний паспорт родовища є певною геолого-економічною моделлю, яка вілображає геологічну будову, вивченість, цінність для суспільної о виробництва родовища (прояву), а вся сукупність паспортів кадастру інформаційну модель, яка відображає стан мінерально-сировинної бази того чи іншого регіону України.

Паспорта містять:

повну характеристику якості корисних копалин (вміст корисних компонентів і шкідливих домішок, мінерального і хімічного складу);

запасів корисних копалин (з відображенням їх комплексності, детальної характеристики основних і супутніх корисних копалин, корисних копалин в розкривних породах);

умови середовища і характер формування корисних копалин;

обсяги вартості геологорозвідувальних робіт, ступеню вивченості і етапів освоєння родовищ;

умови і техніко-економічних показників розробки, перспектив розвитку і використання об'єктів та інше.

Головні структурні елементи паспортів - частини - діляться на форматнії текстові. Форматні містять інформацію, яка призначається для обробки засобами обчислювальної техніки, текстові - інформацію яка має доповнюючий, пояснюючий характер і інформацію форматних частин, що має самостійне значення, але не призначена для вводу в комп'ютер.

Періодично в паспорта родовищ повинні вноситися відповідні зміни і доповнення, оскільки об'єм запасів і ряд інших показників внаслідок видобутку, списання та інше знаходяться в безперервному русі.

Склад, послідовність і форма інформаційних даних регіонального кадастру є підсумком аналізу описів відповідних об'єктів за опублі­кованими і неопублікованими джерелам. Структура інформаційної бази формується від більш крупних елементів (підмасивів даних, інформа­ційного поля, блоків) до дрібних (частина, аспект). При цьому засто­совуються певні правила і методи згортання і формалізації інформації. Достатність інформації, нижня межа її деталізації визначається на основі аналізу інформаційних потреб регіонального рівня і тих завдань по регіональному використанню природно-ресурсного потенціалу.

Вирішення питань ефективного використання надр, визначення пріоритетності тих чи інших джерел сировини і в кінцевому підсумку їх конкурентоздатності має будуватися на системі економічних і соціальних кадастрових оцінок. Економічна оцінка покликана також враховувати втрати інших видів природних ресурсів, які виникають при освоєнні родовищ, втрат на їх відтворення, відносну ефективність геологорозвідувальних робіт і деякі інші аспекти використання ресурсів надр. Вартісна оцінка запасів відкриває також можливість їх врахування в рамках сукупного природно-ресурсного потенціалу регіонів.

Отримання економічних оцінок в загальному вигляді регламентовано методологією і методикою розробки бізнес-планів. Але вони не відкривають достатніх можливостей для врахування всієї специфіки пов'язаної з розробкою родовищ та з відповідними соціально-економіч­ними факторами. Найбільш доцільним при цьому є розробка двох варіантів оцінок, перший з яких виходить з балансу реальних грошових потоків (це так звана комерційна ефективність), а другий - з врахування соціальних та інших додаткових факторів (народногосподарська ефективність). Між ними можуть встановлюватись перехідні варіанти - при задіянні пільгових організаційно-економічних механізмів місцевого чи державного рівня.

Для цілей кадастрового обліку пропонується використання найбільш узагальнених показників порівняльної і абсолютної ефективності (таблиця 6.2.). Для родовищ, що розробляються вони можуть базуватися на звітних (фактичних) чи проектних показниках, а для неосвоєних - визначатися орієнтовно (за методом підбору об'єктів-аналогів) експерт­ним шляхом, розрахунками за агрегованими показниками, довідково згідно з котировками, цінниками і прейскурантами чи за проектними техніко-економічними розрахунками.

Порядок формування зазначених оцінок буде визначатися інструк­тивними матеріалами по веденню кадастру.