24. Участь а-та в кримінальному процесі.

Згідно зі ст.44 КПК, захисником є особа, яка в порядку, встановленому законом, уповноважена здійснювати захист прав і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого та надання їм необхідної юридичної допомоги при провадженні у кримінальній справі.

У якості захисників допускаються особи, які мають свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю в України, та інші фахівці у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

Захисник допускається до участі в справі в будь-якій стадії процесу. Близькі родичі обвинуваченого, його опікуни або піклувальники в якості захисників допускаються до участі в справі з моменту пред'явлення обвинувачення для ознайомлення з матеріалами досудового слідства. У випадках, коли відповідно до вимог ст. 45 КПК участь захисника є обов'язковою, близькі родичі обвинуваченого, його опікуни або піклувальники в якості захисників можуть брати участь у справі лише одночасно з захисником-адвокатом чи іншим фахівцем у галузі права, який за законом мас право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

Участь захисника при провадженні дізнання, досудового слідства і в розгляді кримінальної справи в суді першої інстанції є обов'язковою:

1) у справах осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочину у віці до 18 років, - з моменту визнання особи підозрюваною чи пред'явлення їй обвинувачення;

2) у справах про злочини осіб, які через свої фізичні або психічні вади (німі, глухі, сліпі)не можуть самі реалізувати своє право на захист, - з моменту затримання особи чи пред'явлення їй обвинувачення або з моменту встановлення цих вад;

3) у справах осіб, які не володіють мовою, якою ведеться судочинство - з моменту затримання особи чи пред'явлення їй обвинувачення;

4) коли санкція статті, за якою кваліфікується злочин, передбачає довічне ув'язнення - з моменту затримання особи чи пред'явлення їй обвинувачення;

5) при провадженні справи про застосування примусових заходів медичного характеру - з моменту встановлення факту наявності в особи душевної хвороби;

6) при провадженні справи про застосування примусових заходів виховного характеру - з моменту першого допиту неповнолітнього або з моменту його до приймальника-розподільника.

26 Статус адвокатських об’єднань.

Адвокатура в Україні є добровільним професійним громадським об’єднанням, покликаним згідно з Конституцією України сприяти захисту прав, свобод та представляти законні інтереси громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, надавати їм іншу юридичну допомогу.

Адвокати мають право займатись адвокатською діяльністю індивідуально або об’єднатись з іншими адвокатами в колегії, фірми, контори та інші адвокатські об’єднання, які діють відповідно до Закону України «Про адвокатуру» та своїх статутів.

Діяльність адвокатських об’єднань ґрунтується на засадах добровільності, самоврядування, колегіальності та гласності.

Особливістю адвокатських об’єднань є те, що вони створюються адвокатами не з метою реалізації власних прав, свобод та інтересів чи одержання прибутку, а для виконання обов’язків, покладених на них державою.

Статтею 4 Закону України "Про адвокатуру" передбачено, що реєстрація адвокатських об’єднань провадиться у Міністерстві юстиції України.

Згаданими Правилами визначено процедуру розгляду підготовки та оформлення рішень щодо документів, що подаються до Міністерства юстиції для реєстрації адвокатських об’єднань або внесення змін до статутних документів.

Для реєстрації адвокатського об’єднання до Мін’юсту подаються наступні документи:

а) заява, підписана засновниками, підписи яких повинні бути нотаріально засвідчені;

б) статут у двох примірниках, підписаний засновниками адвокатського об’єднання, який повинен містити відомості, передбачені законодавством;

в) установчий договір чи протокол загальних зборів адвокатів про створення адвокатського об’єднання;

г) відомості про кількісний склад адвокатського об’єднання (із зазначенням прізвища, імені, по батькові, року народження, місця постійного проживання);

ґ) нотаріально засвідчені копії свідоцтв про право на заняття адвокатською діяльністю;

д) документ про внесення плати за реєстрацію;

е) нотаріально засвідчена копія документа, що підтверджує місцезнаходження адвокатського об’єднання.

Заява про реєстрацію адвокатського об’єднання розглядається у місячний термін від дня надходження всіх необхідних документів.

За результатами розгляду заяви можуть бути прийняті такі рішення про: реєстрацію адвокатського об’єднання; реєстрацію змін до статутних документів адвокатського об’єднання; відмову в реєстрації адвокатського об’єднання або змін до статутних документів адвокатського об’єднання; залишення заяви без розгляду.

Зазначені рішення оформляються наказами Міністерства юстиції України. Наказ готується на підставі правового висновку і підписується Міністром юстиції.

У разі реєстрації адвокатського об’єднання йому видається свідоцтво про реєстрацію. Зареєстрованому адвокатському об’єднанню присвоюється відповідний номер, що вноситься до Реєстру адвокатських об’єднань (далі – Реєстр).

Відповідно до пункту 2 вказаної постанови Кабінету Міністрів України за реєстрацію адвокатських об’єднань справляється плата в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. За видачу адвокатському об’єднанню дубліката свідоцтва про реєстрацію справляється плата в розмірі 50 відсотків цієї суми. Вся сума плати зараховується до державного бюджету України.

- повідомлення про втрату свідоцтва про реєстрацію адвокатського об’єднання у засобах масової інформації, довідка органів внутрішніх справ тощо або оригінал свідоцтва, яке пошкоджено.

У разі відповідності поданих документів чинному законодавству, приймається рішення про видачу дубліката свідоцтва. Якщо зазначені документи подані не в повному обсязі або оформлені неналежним чином документи підлягають поверненню.

Порядок утворення, діяльності, реорганізації та ліквідації адвокатських об’єднань, структура, штати, функції, порядок витрачання коштів, права та обов’язки керівних органів, порядок їх обрання та інші питання, що належать до їхньої діяльності, регулюються статутом відповідного об’єднання.