2. Прогнозування розвитку підприємства.

Прогноз - це спроба визначити стан будь-якого явища чи процесу у майбутньому. Процес розробки прогнозу називається прогнозуванням.

Принципи прогнозування:

1. Цілеспрямованість - змістовний опис поставлених задач.

2. Системність - побудова прогнозу на основі системи методів і моделей, що характеризують певну ієрархію і послідовність подій.

3. Наукова обґрунтованість - всесторонній облік вимог об'єктивних законів розвитку суспільства, використання світового досвіду.

4. Багаторівневість опису - опис об'єктів як елемента більш складної системи, цілісного явища і складної структури.

5. Інформаційна єдність - використання інформації з різним рівнем узагальнення ознак.

6. Адекватність об'єктивним закономірностям розвитку - виявлення і оцінка стійких взаємозв'язків і тенденцій розвитку об'єкта.

7. Послідовність вирішення невизначеності - інтегративна процедура руху від виявлення цілей і умов до визначення можливих напрямків розвитку.

8. Альтернативність - виявлення можливості розвитку об'єкта по різних траєкторіях, при різних взаємозв'язках і структурних співвідношеннях.

Методи прогнозування:

1. Фактографічні - базуються на використанні фактичних матеріалів, що детально характеризують зміни у часі всієї сукупності чи окремих елементів об'єкта прогнозування. Основні методи: екстраполяції, функцій, кореляційно-регресивний метод.

2. Евристичні - передбачають здійснення прогнозних розробок за допомогою логічних прийомів і методичних правил теоретичних досліджень. Вони поділяються на інтуїтивні (експертна оцінка та мозкова атака) та аналітичні (методи морфологічного аналізу побудови дерева цілей, інформаційного моделювання, оптимізації)

3. Основи планування.

Планування - процес визначення цілей, які підприємство хоче досягти за певний період, а також способів досягнення цілей.

Специфічні принципи планування:

1. Вибір і обґрунтування цілей - вихідний пункт планування. Виділяють такі основні цілі: господарсько-економічні, виробничо-технологічні, науково-технічні, соціальні, екологічні.

2. Системність - вимагає того, щоб планування охоплювало всі сфери діяльності підприємства, всі тенденції , зміни і зворотні зв'язки в його системі.

3. Безперервність - підтримка безперервної планової перспективи і періодична зміна горизонту планування, взаємо узгодженість довго-, середньо-, короткострокових планів, своєчасне коригування перспективних і поточних планів.

4. Оптимальність використання застосовуваних ресурсів - орієнтують на вимоги кон'юнктури ринку, впровадження досягнень соціального, науково - технічного прогресу, повна реалізація резервів кращого використання ресурсів.

5. Збалансованість - передбачає необхідний і достатній кількісний зв'язок між основними розділами і показниками плану, узгодженість між наявними і необхідними ресурсами.

6. Адекватність системи планування умовам діяльності об'єктів - вимагає постійного перегляду і покращення методів планування, організації самого процесу розробки планів підприємства.

В залежності від тривалості планового періоду планування може бути перспективним і поточним. Перспективне планування на підприємстві є довгостроковим. В залежності від горизонту планування перспективний план розробляється з різним ступенем деталізації. Довгостроковий план виражає переважно стратегію розвитку підприємства. Він має більш концептуальний характер, а необхідний цифровий матеріал використовується лише для обґрунтування конкретних рішень. Найбільш важливими складовими середньострокового плану є детальна хронологізація проектів, повна номенклатура продукції, конкретні інвестиційні і фінансові проекти. Середньостроковий план - деталізований стратегічний план. Тривалість планового періоду залежить від умов діяльності підприємства. Поточне планування полягає у розробці планів на всіх рівнях і по всіх напрямах діяльності на більш короткі періоди (рік, квартал).

Методи планування.

Вимоги до методів планування:

1. Методи мають бути адекватні зовнішнім умовам господарювання, особливостям різних етапів процесу становлення і розвитку ринкових відносин.

2. Методи повинні якомога повніше враховувати профіль діяльності об'єкта планування і різноманітні засоби досягнення максимізації прибутку.

3. Відповідність видовим ознакам розроблюваного плану.

Основні методи планування:

1. Ресурсний - з урахуванням ринкових умов господарювання і наявних ресурсів може застосовуватись при монопольному положенні підприємства на ринку або при слабкій конкуренції. З підвищенням конкуренції вихідним моментом планування стають потреби ринку.

2. В залежності від позиції на ринку застосовуються різні принципи визначення кінцевого і проміжного значення планових показників. За монопольного становища можна застосував ати метод екстраполяції (тобто припустити, що основні фактори не змінюються). В противному випадку застосовується інтерполятивний метод - передбачає рух від мети до визначення проміжних значень.

3. Для визначення ступеню обґрунтування показників застосовують дослідно-статистичний, факторний, нормативний методи.

4. Збалансування потреб з необхідними для їх задоволення ресурсами забезпечується за допомогою балансового методу та матричного.

5. Взаємоузгодження різних варіантів планів оптимізується за допомогою економіко-математичного методу моделювання.