Тема 15. Ефективність діяльності та фінансово-економічні результати

1. Суть і форми фінансової діяльності підприємства.

2. Прибуток, його формування і використання.

3. Оцінка фінансово-економічного стану підприємства.

4. Суть ефективності виробництва та методи її вимірювання.

5. Фактори зростання ефективності виробництва.

1. Суть і форми фінансової діяльності підприємства.

Фінансова діяльність підприємства - грошові відносини, пов'язані з формуванням, розподілом і перерозподілом грошових фондів підприємства.

Задачі фінансово діяльності:

1. Вибір оптимальних форм фінансування, структури капіталу і напрямів його використання з метою забезпечення стабільності і високої прибутковості.

2. Збалансованість у часі надходжень і витрат грошових коштів.

3. Підтримка належної ліквідності і своєчасності розрахунків.

У відповідності із джерелами фінансування буває внутрішнє і зовнішнє. Внутрішнє фінансування здійснюється за рахунок засобів, отриманих від діяльності самого підприємства: прибуток, амортизаційні відрахування, виручка від реалізації продукції, тощо. Зовнішнє фінансування використовує засоби, непов'язані з діяльністю підприємства: внески власників, кредити, державні субсидії і т.д.

Необхідно також розрізняти фінансування за рахунок власних і залучених коштів. До залучених засобів відносяться ті, які потрібно повертати, тобто боргові зобов'язання. Всі інші засоби можна розглядати як власний капітал.

Кредит - платне надання грошей або інших цінностей у борг на певний термін. Форми кредиту: товарна, грошова, лізинг.

Планування фінансової діяльності. Важливим інструментом управління фінансами підприємства є фінансовий план. Основна мета його складання - узгодження доходів і витрат у плановому періоді. Фінансовий план складається у вигляді балансу доходів і витрат.

2. Формування і використання прибутку.

Прибуток - частина виручки, яка залишається після відшкодування всіх витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства. Прибуток характеризує перевищення надходжень над витратами, він приймається за головний показник її результативності.

В залежності від формування і розподілення виділяють декілька видів прибутку. Перш за все розрізняють загальний прибуток і прибуток після оподаткування. Загальний прибуток - весь прибуток підприємства, отриманий від всіх напрямків його діяльності до оподаткування і розподілення. Чистий прибуток - прибуток після оподаткування, тобто той прибуток, який реально надходить у розпорядження підприємства.

Валовий прибуток - різниця між виручкою і виробничими витратами (собівартістю продукції, визначеної при калькулюванні за неповними витратами). Це поняття включає власне прибуток і так звані невиробничі витрати. Операційний прибуток визначається як валовий прибуток за вирахуванням невиробничих витрат (адміністративних і комерційних).

Маржинальний прибуток - різниця між виручкою і змінними витратами.

Прибуток підприємства формується за рахунок наступних джерел:

1. Продаж продукції.

2. Продаж іншого майна.

3. Позареалізаційні операції.

Прибуток від продажу продукції (операційної діяльності) є основною складовою загальної суми прибутку, оскільки саме він відображає місію фірми. Він визначається як різниця між виручкою від продажу продукції і її повною собівартістю.

У випадку калькулювання за неповними витратами ту частину витрат, яка не включається до собівартості продукції відносять на певний період, а при визначенні прибутку вираховують з виручки.

Це так званий метод прямого розрахунку.

Існує також аналітичний метод - у відповідності з ним прогнозований прибуток визначається коригуванням базової (фактичної) величини з урахуванням впливу певних факторів (наприклад, зміна обсягів продажу).

Прибуток від продажу майна включає прибуток від продажу основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів інших підприємств. Його величину обчислюють як різницю між ціною реалізації і залишковою вартістю майна.

Прибуток від позареалізаційних операцій - прибуток від пайової участі в інших підприємствах, прибуток від здачі майна в оренду, дивіденди, доходи від володіння борговими зобов'язаннями, роялті, надходження від штрафних санкцій.

Варто відмітити, що балансовий прибуток відрізняється від об'єкта оподаткування, який визначається як різниця між валовими доходами і валовими витратами та амортизацією.

Напрями використання прибутку.

Із загальної суми прибутку сплачується податок на прибуток. Прибуток, що залишився після оподаткування, надходить у повне розпорядження підприємства і використовується в порядку, який передбачений статутом і рішенням власників.

Головні напрями використання передбачають поділ прибутку на дві частини: 1) прибуток, направлений за межі підприємства, називається розподіленим прибутком (виплати власникам корпоративних прав, персоналу підприємства за результатами роботи та ін.); 2) прибуток, що залишився на підприємстві, використовується як фінансове джерело його розвитку. Направляється на створення резервного та інвестиційного фондів.

Розподілення прибутку на виплату дивідендів та інвестування є складною фінансовою проблемою. З урахуванням різноманітних факторів акціонерне товариство повинно вибрати таку дивідендну політику, яка відповідала б конкретним умовам його діяльності.

Можливі варіанти дивідендної політики:

1. Виплата дивідендів із певним щорічним ростом.

2. Виплата дивідендів постійного рівня протягом декількох років.

3. Спрямування на дивіденди встановленої (нормативної) частки чистого прибутку.

4. Виплата дивідендів із залишку прибутку після фінансування інвестиційних потреб.

5. Виплата дивідендів не грошима, а додатковим випуском акцій компанії.