1. Виробнича структура підприємства

Структура – внутрішній устрій підприємства, яка характеризує склад підрозділів та систему зв’язків, підпорядкованості та взаємодії між ними.

Розрізняють виробничу, загальну та організаційну структуру підприємства, структуру управління підприємством.

Основу діяльності кожного підприємства становлять виробничі процеси, які виконуються у відповідних підрозділах. Складання цих підрозділів характеризує виробничу структуру підприємства.

Існує декілька принципів класифікації виробничих структур:

Залежно від підрозділу, на основі якого будується структура, розрізняють цехову, без цехову, корпусну, комбінатську, виробнича структури.

Цехова – основний виробничий підрозділ – цех адміністративно відокремлена частина підприємства, де виконується певний комплекс робіт.

Цехи поділяються на:

- основні – продукція призначається для реалізації на сторону (спеціалізована продукція)

- допоміжні – для власних потреб

- обслуговуючі – забезпечують умови для перебігу основних і допоміжних процесів

Робоче місце – це первісна ланка виробничої структури, частина виробничої площі, де зосереджені засоби виробництва, що застосовує один робітник.

Без цехова – будується на базі виробничих дільниць

Виробнича дільниця – сукупність робочих місць, на яких виконуються технологічно однорідні роботи або виготовляється однотипна продукція.

Корпусна – об’єднання однотипних цехів у корпус, який стає основним структурним підрозділом підприємства.

Комбінатська – основа – підрозділи які виготовляють завершену частку готового виробу (чавун, сталь, прокат), (хімічна, металургійна, текстильна промисловість).

За формою спеціалізації:

Технологічна – спеціалізація цехів підприємства на виконанні певної частки технологічного процесу або окремої стадії виробничого процесу (складальні цехи).

Предметна – спеціалізація цехів на виготовлені певного виробу або групи однотипних виробів.

Змішана – технологічно-предметна.

За наявністю основних і допоміжних процесів:

Комплексна – підприємство має всю сукупність основних і допоміжних цехів.

Спеціалізована – частина цехів.

Фактори, що впливають на формування виробничої структури:

- виробничий профіль підприємства

- обсяги виробництва продукції

- рівень спеціалізації

- місцезнаходження підприємства.

2. Поняття управління і принципи управління підприємством.

С. Паркінсон – “Управління - це вміння

поводитися з людьми”

Управління – це особливий вид діяльності, який здатний перетворити неорганізований натовп в ефективну, цілеспрямовану силу.

Управління підприємством – це процес планування, мотивації, організації і контролю, необхідний для того, щоб сформувати та досягнути цілі підприємства.

Управління базується на багатьох сферах знань, таких як економіка, політологія соціологія і психологія, інженерно-технічні дисципліни, статистика, а також на узагальнені досвіду управління різними підприємствами, організаціями в ході тривалого розвитку людської діяльності.

Теоретичні основи управління підприємством закладені ще на початку ХХ ст. Основоположником його є Фредерік Тейлор, який запропонував відмовитися від форм управління, які базуються лише на власному досвіді і знаннях, і перейти до системи управління, яка б базувалася на систематизації і класифікації у вигляді стандартів, прийомів і управлінських знань форм управління, які використовувалися в той час деякими крупними фірмами.

На даному етапі роль і значення управління зросли. Це можна пояснити багатьма причинами. Перш за все, це розвиток науки і техніки, в результаті чого збільшились і поскладнішали масштаби виробництва.

Це обумовило появу нових підходів в системі управління:

- поведінський підхід – спрямований на підвищення ефективності людських ресурсів;

- кількісні методи, які отримали назву дослідження операції і моделі;

- процесний підхід (набув широкого розповсюдження з другої половини ХХ ст.). Його суть в тому, що всі функції управління розглядаються як взаємопов’язані, тобто управління – це неодноразова дія, а серія безперервних взаємопов’язаних дій (управлінських функцій).

В умовах ринку виживає і розвивається той, хто вчасно уловлює пульс зміни попиту і пропозиції, змінює характер і спрямованість виробництва у відповідності з їх вимогами. Тобто, щоб вижити потрібно шукати нові форми організації виробництва і праці. І основна умова для цього – забезпечення адаптивності (гнучкості і прилаштування) управління (ведення економіки підприємства) до нових умов господарювання. Умовно це можна виразити формулою: ЗНАТИ-МОГТИ-ХОТІТИ-ВСТИГАТИ.