Носії інформації

Носі́й інформа́ції (data medium) — матеріальний об'єкт або середовище, призначений для зберігання даних. Останнім часом носіями інформації називають переважно пристрої, призначені для зберігання файлів даних у комп'ютерних системах, відрізняючи їх від пристроїв для введення-виведення інформації та пристроїв для обробки інформації.

За формою сигналу, який використовується для запису даних, розрізняють аналогові та цифрові носії. Для перезапису інформації з аналогового носія на цифровий чи навпаки необхідно застосовувати аналогово-цифрове чи цифро-аналогове перетворення сигналу.

За призначенням розрізняють носії

Для використання на різних пристроях

Вмонтовані у певний пристрій

За стійкістю запису і можливістю перезапису:

Постійні запам'ятовуючі пристрої (ПЗП), зміст яких не може бути змінено кінцевим користувачем (наприклад, CD-ROM, DVD-ROM). ПЗП в робочому режимі допускає тільки зчитування інформації.

Записувані пристрої, у які кінцевий користувач може записати інформацію тільки один раз (наприклад, CD-R,DVD-R, DVD+R, BD-R).

Перезаписувані пристрої (наприклад, CD-RW, DVD-RW, DVD+RW, BD-RE, магнітна стрічка тощо).

Оперативні пристрої забезпечують режим запису, зберігання й зчитування інформації в процесі її обробки. Швидкі, але дорогі ОЗП (SRAM, статичні ОЗП) будуються на основі тригерів, повільніші, але дешеві різновиди (DRAM, динамічні ОЗП) будуються на основі конденсатора. В обох видах оперативної пам'яті інформація зникає після відключення від джерела струму. Динамічні ОЗП потребують періодичного оновлення вмісту - регенерації.

За фізичним принципом

перфораційні (з отворами або вирізами) - перфокарта, перфострічка

магнітні - магнітна стрічка, магнітні диски

оптичні - оптичні диски CD, DVD, Blu-ray Disc

магнітооптичні - Магнітооптичний компакт-диск (CD-MO)

електронні (використовують ефекти напівпровідників) - карти пам'яті, флеш-пам'ять

За конструктивними (геометричними) особливостями

Дискові (магнітні диски, оптичні диски, магнітооптичні диски)

Стрічкові (магнітні стрічки, перфострічки)

Барабанні (магнітні барабани)

Карткові (банківські картки, перфокарти, флеш-карти, смарт-картки)

Іноді носіями інформації також називають об'єкти, читання інформації з яких не потребують спеціальних пристроїв - наприклад паперові носії.

[ред.]

Місткість носія інформації

Місткість цифрового носія означає кількість інформації, яку на нього можна записати; її вимірюють у спеціальних одиницях — байтах, а також у їхніх похідних — кілобайтах, мегабайтах тощо, або ж у кібібайтах, мебібайтах тощо. Наприклад, місткість найпоширеніших CD-носіїв становить 650 або 700 МБ, DVD-5 — 4,37 ГБ, двошарових DVD 8,7 гб, сучасних жорстких дисків — до 10 Тб (станом на 2009 рік).

Одиниці вимірювання кількості інформації

Байт (англ. byte) - одиниця вимірювання кількості інформації, вона дорівнює 8-ми Бітам. (1 байт = 8 біт).

Біт (англ. bit) - базова одиниця вимірювання кількості інформації, часто використовується в мережах передачі даних.

Біт в секунду, біт/с (англ. bits per second, bps) — базова одиниця вимірювання швидкості передачі даних.

Початкові користувачі часто путають Біти з Байтами, очікуючи швидкості 10 МБ/c від канала 10 Мбіт/c.

(канал 10 Мбіт/с = 1250 кБ/с (кілобайт в секунду))

Найменшою одиницею вимірювання кількості інформації є 1 біт (від англ. binary digit – двійковий знак). 1 біт – це кількість інформації, яка міститься у повідомленні типу “так” або “ні” і позначається двійковим числом 1 або 0.

Числа, якими кодується всяка інформація, комп’ютер легко перетворює у послідовності нулів і одиниць, а потім вже працює з ними.

Опрацювання інформації здійснює спеціальна мікросхема – процесор. Оскільки біт є дуже малою дозою інформації, то процесори влаштовані так, що здатні одночасно опрацьовувати групу з восьми біт. Тоді це 8-ми розрядний двійковий код. З нулів і одиниць у 8-ми розрядному двійковому коді можна одержати 28 =256 різних комбінацій, що відповідно дає змогу закодувати 256 різних символів. Тобто, кожний символ записується послідовністю з восьми одиниць і нулів. Наприклад, А – 11000001; В – 11000010; М – 11010100; С – 11000011; Я – 11011101. Відповідно слово “мама” кодується послідовністю з 32 цифр.

Кодування одного символу потребує 8 біт. Ця кількість інформації називається байт. 1 байт — це послідовність з 8 нулів і одиниць, тобто – це група з восьми біт.

Таким чином, об’єм інформації у байтах, яка міститься у повідомленні, це кількість символів у цьому повідомленні. Один біт зберігає найменшу кількість інформації, тобто один десятковий знак – 0 або 1.

Для вимірювання великих об’ємів інформації використовують одиниці:

1 КБ (кілобайт) — 210 байт = 1024 байт;

1 МБ (мегабайт) — 210 КБ = 1024 КБ;

1 ГБ (гігабайт) — 210 МБ = 1024 МБ.

Приклади:

Аркуш з 50 рядків із 60 символами у кожному містить 50*60 = 3000 байт інформації;

дискета (3,5 дюйма) може містити 1,44 МБ;

вінчестер комп’ютера — 20 ГБ;

диск CD-ROM — 600 МБ (це понад 20 тис. картинок або 1000 книжок по 300 сторінок тексту).