7 Практичне значення теорії Менша

Орієнтуючись на поточний прибуток, підприємці керуються економічною кон’юнктурою, не приймаючи до уваги довгострокові альтернативи технічного розвитку. До тих пір, коли існуюча продукція і технологія приносить суттєвий прибуток, схильність до інновацій невелика, оскільки інноваційна діяльність завжди зв’язана з ризиком. Коли наступає депресія і перспективи в традиційних галузях погіршуються, менш ризиковими є радикальні продуктові інновації, оскільки будь-які інші інвестиційні альтернативи (розвиток старої продукції і технології, боргові зобов’язання) можуть показатися ще більш ризикованими.Тому депресія відіграє роль генератора умов для появи інновацій, які складають технологічний базис нової „довгої хвилі”.

Г. Менш дійшов висновку, що технічний прогрес відбувається не безперервно, а дискретно. Гіпотеза дискретності пояснила протиріччя між періодами надлишку інновацій та їх нестачею: динаміка потоків, припливи і відпливи базисних інновацій визначають зміни у періодичності зростання і стагнації економіки.

8. Теорія технологічних систем і дифузії інновацій к.Фрімена, особливості даної теорії і її практична значимість

Значне місце в теорії інноваційних процесів займають концепції, які досліджують формування технологічних систем і дифузії інновацій. Серед вчених, які досліджують дані питання потрібно виділити англ.. економіста К.Фрімена. У відповідності до концепцій англійських економістів темпи економічного росту залежать від формування, розвитку і старіння технологічних систем. Технологічна система це система взаємозв’язаного сімейства технічних і соціальних інновацій. Поштовхом до розвитку економіки є поява базових інновацій в окремих галузях виробництва. Поширення (дифузія) інновацій розглядається як механізм розвитку технологічної системи, а темпи такого поширення пов’язуються з ринковим механізмом, наявністю відповідних умов і стимулювання. На відміну від Менша Фрімен вважав, що депресія скоріше подавляє, ніж прискорює впровадження інновацій. З точки зору К.Фрімена, Дж.Кларка, Л. Суіте, саме процвітаюча фірма, яка впевнена в перспективах розширення ринку і росту прибутку, проявляє підвищену інноваційну активність. В стані депресії фірмі не до технологічних інновацій, оскільки зростає ступінь ризику. На думку Фрімена засобом подолання депресії є штучне стимулювання інновацій, здійснення інституційних змін з метою прискорення виходу із кризи і не допущення поглиблення кризи. Тому депресія відіграє побічну роль в розвитку інновацій. Під час депресії збільшується соціальна напруга, її зменшення вимагає різного роду змін, що створює в свою чергу сприятливі можливості для організаційних інновацій. Останні створюють умови для зміни технологічної структури економіки, „розчищаючи грунт” для технологічних інновацій. Тому „шторм” інновацій трапляється під час оживлення чи буму. Основна маса базових інновацій реалізується в період довготривалого погіршення кон’юнктури.

9.Основні положення теорії інноваційного підприємництва п.Друкера.

Пітер Друкер - гуру американського менеджменту в своїй роботі „Ринок: як вийти в лідери. Практика і принципи” зробив висновок про „атипічний цикл Кондратьєва” в США і Японії. Головна причина такого явища полягає в ярко вираженому підприємницькому характері економіки цих країн, який створює об’єктивні передумови для цілеспрямованого поширення як базових, так і вторинних інновацій, стимулює їх виникнення в інших сферах діяльності. В масштабах країни реалізація маси інновацій дає великий сумарний ефект, який і визначає її економічний розвиток в цілому. Хаотична поява і зникнення великої кількості несуттєвих інновацій забезпечують стабільний „безпровальний” характер економіки. Він однозначно пов’язав між собою підприємництво і інноваційну діяльність: „Для успіху підприємництва необхідно тільки дотримуватись обов’язкової умови – воно повинно бути систематизованим і таким, що управляється, спиратися на цілеспрямовану інноваційну політику”.Саме П.Друкер закцентував увагу на те, що інновація не може бути лише технічною, матеріальною, вона має бути перш за все соціальною, яку важче застосувати, ніж технічну, але саме вона забезпечує прогрес (розвиток) суспільного виробництва і суспільства в цілому. В цьому аспекті є дуже показовим приклад Японії, яка після війни і на початку 50-х років свідомо сконцентрувала свої ресурси на інституційних, соціальних інноваціях, а також на відтворюванні, імпортуванні та пристосуванні технічних інновацій, і причому з дивовижним успіхом. Як зазначає П.Друкер:те, що інколи напівжартома називається творчою імітацією, є не що інше, як по-справжньому респектабельна, а часто й успішна підприємницька стратегія. Якщо зараз японці пішли далі відтворення, імпортування та пристосування чужої техніки і технології, вчаться впроваджувати свої власні оригінальні технічні інновації, то цього ще недостатньо для того, щоб недооцінювати вже набутий досвід”.