9. Проаналізуйте основні ідеї античної натурфілософії

Передумовами виникнення виступає Аристократична,демократична і рабська культура тих часів. Провідними в АРИСТОКРАТИЧНІЙ філософії виступають твори Гомера у яких поєднані художні і міфологічні уявлення про світобудову,виділяючи землю,небо та підземелля як форми впливу на життя людини,влада формує підвалини релігії покори.

ДЕМОКРАТИЧНА ф-я будується за творами Гесіода (Теогонія),в яких він вчить виважено і терпимо ставитись до помилок інших.

Основу РАБСЬКОЇ к-ри складають твори Орфея,в яких вважається,що щастя можливе лише у поту сторонньому світі.

Другою передумовою стала Реформа СОЛОНА,проведена у 6ст до н.е.,яка стала визначати соц..становище не за походженням людини,а за майновим статком. Ця реформа сприяла розвитку міленької школи,як практики мудруванн,основу якої склала практика 7ми мудреців: Фалес,Солон,Біант,Піттак,Клеобул,Хелон,Періандр.

Підсумовуючи вищесказане зробимо висновки: 1)натурфілософя закладає підвалини прото-системного підходу; 2)надає філософському розумінню раціональних форм опису, аналізу, пояснення;3)фактично створюються передумови формування фізики,математики,інших точних наук.

10. Проанал-те філософ.Погляди софістів та Сократа

Софісти з’явились у 2 половині 5 ст. до н.е. в Греції. Софісти- платні вчителі «мислити, говорити, робити».Їх заслугою було те, що вони привернули увагу до проблеми людини, сусп-ва, знання,заснували основи ораторського мистецтва:еристики та риторики вчили елітарну молодь основам ведення політики. Протагор, Георгій виступали з критикою усіх традиц. уявлень про світ, образ життя, що не були обгрунтовані розумом, а сприйм. на віру. Індивід або особистість ставали суддею усього того, що індивід. суду раніше не припуск-ся принципово. Це було зафікс. у центр. положенні софістів: «Людина є мірою всіх речей», виходячи з цього відмов. від вивчення природи і зосередж-ся на вивченні людині і насамперед її пізнавальних здібностей. Усе, що ми знаємо про світ ми отримуємо через органи чуття, але вони мають релятивний характер. Така позиція софістів була сприйнята як бунт. Також можна виділити недоліки софізму,які полягали у :

-складності сприйняття швидкої мови; - втоми від нудних виступів; - провокування емоційних зривів дискусійних сторін; - аналогічності думок; філософський улітаризм. Сократ визнавав обмеженість пізнавальних можливостей людини, звідсіля його скепсис і фраза «Я знаю, що я нічого не знаю». На відміну від софістів Сократ не заперечує можливості пізнання об’єктивної істини. Шлях до цього пізнання лежить не через почуття, а через понятійне мислення. Саме розум повинен стати головним суддею над іншими почуттями і дати нам не особисту думку, а особисту істину. Причому ця істина досягається не через пізнання природи, а через людину. «Пізнай самого себе». Головним методом цього є діалектика (метод послідовних запитань та індукції). Цей метод він називає маєвтикою. Метод полягає у бесідах, спостереженні,самоаналізі,наводить на думку,яка за формою суб’ктивна,за характером діалектична і допомогає знайти кожному обґрунтований висновок.

Сократ питає, що є важливим в інструменті: матеріал, з якого він виготовлений чи його призначення? Звісно інструмент визначає не матеріал, а його призначення. Ту саму аналогію Сократ застосовую і щодо людини: тіло чи те, що його спрямовує – те, що спрямовує тіло - душею. Але що складає сутність душі? При відповіді на це запитання Сократ виходить з традиційного уявлення про чесноту: будь-якій речі властива своя чеснота, що передбачає створення з цієї речі того, чим вона є за призначенням. Застосовують таке розрізняння: що відрізняє людину від інших істот – розум. Таким чином, сутність душі є розум, а її чеснотою – якомога більше розвинення цього розуму. Кожна людина прагне блага, проте якщо її дії суперечать цій меті, то винним в цьому є нерозвинений інтелект. Якщо його розвинути, тоді якість людського життя покращиться і усі люди будуть щасливі. Із позиції Сократа добро і знання ототожнюються,а зло ототожнюється із незнанням. «Маєвтика»: Сократ вважав, що знання отримані людиною в готовому вигляді найменш цінне для людини і тому не таке довговічне, як продукт власного мислення.

Досліджуючи філософію Сократа можна помітити основні його ідеї 1ша частина яких ближча до античної філософії: - ідея вічної циклічності(змія,що сама себе хапає);-боротьба суперечностей;космос-порядок;а 2га частина поєднує в собі: - переорієнтацію з природи космосу на людину, - софісти звернули увагу на те, що речі у процесі свого існування змінюють сутність на протилежну, не те що не має об’єктивної істини,з чого власне і витікає аморалізм,що викликало негативну реакцію з народу на вчення Сократа та софістів.