5. Визначте специфіку філософського освоєння дійсності

Філософське знання має свою специфіку, яка полягає в його плюралістичному, діалогічному й водночас толерантному стосовно інших точок зору характері. Зазначене дає змогу розглядати філософію як «мудрість», як знання «софійного» (від грец. «софія»-мудрість) типу. Цим і зумовлений процесуальний характер філософського знання, його діяльно-активний характер.

Розглядувана в цьому плані філософія виступає в ролі своєрідного мистецтва, вміння «вчити мислити», вміння читати «поліфонію смислів» тексту(а не лише буквальний смисл),вміння творчо, нестандартно, неповторно мислити. Існують 3 основні історичні типи світогляду: міфологія, релігія, філософія. Філософія виникає із міфології водночас з релігією, як альтернатива і міфології і релігії. Внаслідок потреби знання того,що людина може і не може робити. Філософія- це теоретичне визначення і осмислення осн. світоглядної проблематики. Це теорія людського буття у світі. Навідміну від міфології та релігії, філософія орієнтуються на раціональне, логічно обгрунтоване та понятійно виражене рішення світоглядних проблем. Пронизана духом скептицизму, недоври, сумнівів, критичної раціональності. Встановлення і розвиток філософії відбувався у взаємодії з встановленням науки, на грунті критичного переосмислення міфологічних ідей і її постійним союзником була наука. Філософія і наука базуються на спільному спостереженні за дійсністю на логічному та критичному аналізі результатів цього спостереження,спеціально розробляють власний понятійний апарат і методи сприйняття.

Відмінності між філософією та наукою:

1.науку цікавлять окремі конкретні фрагменти дійсності, а філософію-світ дійсності у його цілісності, не окремі, а загальні його форми та властивості(простір,час,випадковість,рух);

2. Ф.намагається синтезувати усі чинники,що є причиною життя

3.будь-яка наука намагається отримати об’єктивне, вільне від людських переживань, теоретичне знання;

4.на відміну від науки філософія намагається осягнути те, що виходить за межі безпосередньо чуттєвого досвіду, сприйняття. Для філософії характерний плюралізм- наявність багатьох достатньо грунтовних точок зору. У філософії нема єдиної універсальної і незмінної системи поглядів на світоглядні питання.

Говорячи про філософію як світоглядне знання, постає проблема співвідношення філософії та світогляду. Філософія-це світогляд на теоретичному рівні, це свідомо обгрунтована інтелектуальними засобами система світоглядного знання. Специфіка філософії стосовно світогляду як такого полягає не у відмінності їх предметів, вона стосується власне рівня теоретичності, «інтелектуальності», критичної «самоусвідомленості» змісту свідомості. Саме за цими параметрами філософія відрізняється від первісної міфології. Цими ж параметрами відрізняється філософський світогляд і від іншої стихійної світоглядної форми-«повсякденного» світогляду. Останній вбирає в себе життєвий досвід багатьох поколінь, зафіксований у певних «настановах», «нормах», які спонукають до певного способу дій, не пояснюючи і не мотивуючи раціонально цей спосіб. Для повсякденного світогляду характерні некритичність, «масовість», переживаня емоцій над міркуванням тощо. Приблизно те саме можна повторити стосовно відмінностей філософії і від такої світоглядної форми суспільної свідомості, як релігія. Розвязуючи практично ті самі, що й філософія, світоглядні проблеми, релігія, на відміну від філософії, апелює до віри, емоцій, надприродних сил.