47. Проаналізуйте головні етапи розвитку уявлень про матерію.

Підхід до матерії через поняття "субстанція" дозволяє розгорнути її атрибути, модуси і більш чітко встановити демаркацію з ідеалістичним субстанціалізмом. Крім того, виявляється нерозривний зв'язок онтологічного аспекту матерії з уявленнями спеціальних наук про її структуру, види матерії. Акцент при цьому робиться не на протиставленні, а на єдності.

Постановка питання про матерію як субстанцію стимулює розробку загальнонаукових понять, адже неможливо розкрити причинність без розуміння фізичних взаємодій ("речовина", "енергія" та інші). Щоб розкрити філософські поняття "буття", "існування", "реальність", необхідно спиратись на науки про природу.

Гносеологічний і субстанціальний аспекти поняття матерії не виключають, а доповнюють одне одного. Уявлення про матерію як об'єктивну реальність, що існує зовні і не залежно від людської свідомості, не тільки містить у собі момент зв'язку цієї реальності із свідомістю, акцентуючи увагу на вторинності свідомості, а і включає в себе установку на дослідження різних модифікацій об'єктивної реальності, що ведуть до породження свідомості. З іншого боку, у матерії-субстанцїї закладена протилежність матерії "усвідомлюючої" і матерії "не усвідомлюючої". Провідним, звичайно, є гносеологічний аспект, але він не здатний охопити усю різноманітність поняття матерії, бо відволікається від усього останнього. Щоб імпліцитне, що міститься у предметі у прихованому, приглушеному вигляді, стало експліцитним, тобто явним, розгорнутим, необхідно від гносеологічної сторони поняття матерії перейти до субстанціональної. Якщо гносеологічна сторона є вихідною, "початковою", то субстанціальна базовою. Субстанціальний зміст поняття матерії має дві форми: природну і соціально-практичну, яка містить у собі не тільки "технічну реальність", усі результати практики попередніх етапів соціального розвитку, але й практику, що розгортається у наші дні. Людина здатна змінювати склад елементів і структуру матеріальних (природних і соціальних) систем, пізнавати їх, хоча і не завжди адекватно. Практика як матеріальний процес виводиться з об'єктивно-природних процесів, а тому ця форма матерії вторинна.

Крім онтологічної і гносеологічної сторін, в основному питанні філософії останнім часом справедливо виявляють соціально-аксіологічний, ціннісний аспект. Тлумачення основного питання філософії Енгельсом вірне, бо в ньому відображено підґрунтя для полярності головних світоглядних орієнтацій - матеріалізму та ідеалізму, пізнавального реалізму та агностицизму. Але це питання не може бути вужчим від основного питання світогляду (якщо філософія претендує на те, щоб бути дійсним світоглядом). Основне ж питання світогляду - як ставиться людина до світу? Або: яке місце людини у світі? Отже фокус світогляду сановить система людина - світ, або дух - природа. Сама ж система людина - світ розчленовується на дві субстратні підсистеми (людина і світ) і чотири підсистеми релятивного типу (онтологічну, гносеологічну, аксіологічну і праксеологічну). Отже, є необхідність у складі основного питання філософії виділяти аксіологічний і праксеологічний (духовно-практичний) аспекти. При цьому, гносеологічно абсолютна протилежність матерії і свідомості знімається онтологічною і предметно-практичною відносністю цих протилежностей. Аналогічне характерно і для аксіологічного аспекту їх співвідношення. Емоції, наприклад, складають одну з важливіших структур духовного світу людини і забезпечують її ціннісно-оціночне ставлення до світу, зовсім не виступають протилежними об'єкту і матерії в цілому.

Таким чином, існує певна межа протилежності матерії і духу. Ігнорування цієї межі оскуднює ту історичну форму матеріалізму, яка спрямована до духовності, її розкриття і ствердження у світі. Таке положення не відміняє протилежності матеріалізму та ідеалізму, а тільки створює більш сприятливі умови для їх полеміки. Матерія у своєму дійсному субстанціальному аспекті включає у себе людину в усій її духовній різноманітності. Можна навіть сказати, що оскільки людина - частина матерії, то матерія містить у собі і духовність. З цим пов'язані і загальнолюдські виміри філософії.