41. Розкрийте основні положення філософії с. Кіркігора

С. Кіркігор (1817-1855), типовий протестант, найвідоміші роботи: «Або – або», «Насолода і обов’язок», «Стадії життєвого шляху». Основною темою цих праць є людина. При цьому філософ намагається зрозуміти людину не як елемент чогось цілого, а як індивідуальне, особливе. Основний недолік раціоналізму вбачає в тому, що істинним для того є лише загальне, що можна виразити через інше загальне. Саме тому в межах цієї раціональної філософії розглядається все як незначне, несуттєве. При цьому індивідуальне людське існування, в принципі неможливо осягнути у вигляді загальних понять. Кіркігор вважає, що в людині завжди залишається щось, що не піддається узагальненням.

Саме особисті переживання, а не загальне відчуття, розкриває ірраціональну суть людини. Саме на цій підставі він визначає, що істина – результат відчаю, а не здивування, та відкривається в найбільш критичні моменти нашого існування, або в моменти доленосного вибору. Саме в такі моменти критичного вибору людина усвідомлює цінність існування. І саме в спроможності до вільного вибору полягає міра людяності в кожному із нас.

Найголовніший вибір – вибір між вірою та безвірою, особистим спасінням або вічним прокляттям. Людина проходить наступні стадії життєвого шляху:

1. естетична стадія – поступово людина, яка прагне насолоди, потраплє в повну залежність від своїх «схиблених» потреб. Наприклад, Дон Кіхот.

2. Епічна стадія – добровільно підкорює себе виконанням обов’язків, відмовляється від пристрастей, такий спосіб рано чи пізно викликає конфлікт.

3. Релігійна стадія – людина вступає у спілкування з Богом, отримує право нехтувати мораллю, керуватися своїми почуттями до релігійного. Наприклад, Авраам. Кіркігор виправдовує Авраама, керуючись принципом своєї філософії - індивідуальне вище загального. Адже якщо загальне правил викликає протест внутрішнього «я», то людина може переступити це правило. Саме людина мусить сама вирішувати, що вона може робити. Якщо людина може нести відповідальність за свої вчинки - людина слабка. Кіркігор абсолютизує можливість вибору. Кіркігор не припускає можливість вільного вибору в питаннях, які стосуються віри. Адже, він вважає, що «Віра вища за все!».

42. Розкрити сутність матеріалістичного розуміння історії за Марксом.

До Маркса основною була теза «Ідеї правлять людством», тобто історія людства розглядалася як реалізація тих чи інших начал. У протилежність ідеалістичній інтерпретації історії Маркс сказав: «Історія є ніщо інше ніж діяльність людини, яка переслідує свої власні цілі». За Марксом цілі нашої життєдіяльності у свої сутності визначаються не нашою сваволею, а об’єктивною по своїй природі матеріальними потребами та процесами по ї задоволенню. Першою передумовою для історії є людина. Другою, ці люди, перш ніж займатися політикою, мистецтвом повинні пити, їсти, тобто задовольняти свої первинні потреби. Ніяким іншим шляхом, окрім матеріального виробництва, їх забезпечити неможливо. Саме процес виробництва складає основу, на якій розвивається держава, культура, право, мораль тощо. Отже, кінцева причина і вирішальна рушійна сила всіх потреб знаходиться у сфері матеріального виробництва.

Саме ця ідея була покладена в основу принципово нового вихідного соціологічного принципу. Суспільне буття визначає свідомість, на думку Маркса, породжує нашу свідомість. Таке розуміння основ суспільного буття дало змогу перейти від об’єктів до суб’єктів.

До Маркса на історію дивились як на результат реалізації божих ідей, зовнішньої сили. Поступового поширення набуває ідея суб’єктивізму. Маркс уникає однобічного підходу до тлумачення сутності ідеального процесу. На противагу фаталістам, стверджує, що люди творять власну історію самі, однак виключно за об’єктивних обставин. Тобто цілі і засоби досягнення нашої діяльності зумовлені конкретно-історичними обставинами нашого буття. Саме ці обставини надають діяльності кожного нового покоління закономірно визначених обставин.

Треба усвідомити, що закони суспільного розвитку не існують поза межами людської діяльності, яка носить свідомий та цілеспрямований характер. Вимоги історичної необхідності можуть бути реалізовані, в коло історичних причин включаються раціональні та ірраціональні ідеї нашої психіки. Історична необхідність вимушена пробивати собі шлях через масу різних випадковостей, пов’язаних з діяльністю різних людей. Кожна людина має свої потреби, тому кожна людина по-своєму оцінює вимоги, що випливають з необхідності і вибирає варіант цих вимог, які випливають з власних потреб людини. Отже, зіткнення різних оцінок і інтересів створюють реальну основу: - форма, міра, темпи реалізації історичної необхідності залежать від свідомості кожної конкретної людини.

• усі історичні закони, будучи законами масових дій, виступають як закони тенденції, які не визначають характер конкретних історичних подій та людських вчинків. Їх неминучість пов’язана не з окремими подіями, а з загальною спрямованістю історичних процесів.

Отже, історія – не тільки послідовність подій породжених об’єктивними умовами , це й послідовність вчинків людей

«Людина не тільки актор, а й режисер своєї власної долі»