4. Розкрийте головні положення філософії екзистенціалізму.

Однією з провідних течій суспільної думки ХХ ст. є екзістенціальна філософія, що на перший план висунула ідею абсолютної унікальності людського буття, зосередившись навколо проблеми людини та її місця в світі. Виник Е.в 30х роках(умовною датою його народження вважають вихід у 1927р праці М.Гайдеггера «Буття і час»).

Екзистенціалізм - суб'єктивістське вчення,в якому вихідні значення сущого (що таке річ,просторовість,часовість,інша людина та ін.)виводяться з існування (екзистенції)людини.

Першим поняття «екзистенція» запровадив С. Кіркегор. «Екзистенція» - «внутрішнє» буття, що поступово переходить у зовнішнє. Представниками є С.Кіркегор, М.Гайдеггер, К.Ясперс, А.Камю, Ж.-П. Сартр,Г.Марсель та ін.Основними проблемами ек-зму стали: людина як унікальна істота, філософія буття, гуманізм, історія західно-європейської цивілізації, проблема свободи та відповідальності, смерті як найпотаємнішої суті людського існування, проблема часу як характеристики людського буття. Головною темою дослідження екзистенціалістів є існування людини,яке на їх думку є джерелом сенсу усього сущого. В е. людське існування визначає світ.Таким чином постає онтологічний підхід,суть якого полягає тому,що людське існування розглядається як таке,що інтимно,емоційно,на досвідомому рівні пов’язано їз буттям світу. Е. стверджують, що перш ніж пізнавати (бути суб’єктом,розумом,свідомістю) людина повинна бути, існувати в світі. Прихильники цієї течії звертають увагу на на такі хр-ні риси екзистенції:

Екзистенція позбавлена субстанційного, предметного характеру. Вона не є чимось затверділим,що може бути схоплене розумом чи об’єктивістською наукою. Екзістенція, вважали Хайдеггер і Сартр, є буттям, яке спрямоване до «ніщо» і яке усвідомлює свою кінцевість. Визначаючи екзістенцію через її скінченність, ек-лісти тлумачать її як «часовість», реальною точкою відрахунку якої є смерть. Тому саме час є найсуттєвішою хар-кою буття. Екзистенція- це постійна можливість бути іншим. Людина сама довільно визначає себе в своїх діях,її існування не є чимось визначеним,воно- постійна можливість визначення,що є постійним вибором між різними проектами майбутнього. Кожна екзистенція унікальна і неповторна. На думу Гайдеггера, людина приречена бути в ситуації (конкретних обставинах). Екзістенція є трансценденцією, тобто це вихід за свої межі,-«буття у світі». К.Ясперс визначає ек-зм як філософію буття людини, яка виходить за межі людини. Але поняття «трансцендентне» розглядається представниками ек-зму неоднозначно. З точки зору Сартра і Камю, трансценденція є «ніщо», яке виступає як найглибша таємниця екзистенції . А Ясперс і Марсель визнають реальність трансцендентного, пов`язуючи з ним життя і долю людини. Таке неодозначне тлумачення трансцендентного дає змогу виділити два основних напрямки в ек-змі: релігійний (К.Ясперс) – закликає до руху від світу до Бога, до самозаглиблення, що зробить можливим досягнення нового, «трансцендентного» виміру буття; атеїстичний (Ж.-П.Сартр, А.Камю) – він вчить, навіть, коли бога немає, то все ж є, принаймні, одне буття, в якому існування передує сутності, буття, яке існує до свого визначення за допомогою понять. Цим буттям є людина, людська реальність. Людина спочатку існує, зустрічається, з`являється у світі, і лише потім вона визначається.Людина в ек-змі трактується як істота, якій судилося перебувати в історії, яка «закинута» в історію і не може прожити поза нею, але яка в той же час здатна з усією стійкістю витерпіти саму перспективу занепаду і кінця історії. Філософи-ек-сти в зв`язку з цим спрямували увагу сучасників до проблеми смерті. А.Камю заявив, що основним питанням філософії має бути питання самогубства. Він вбачав своє гуманістичне завдання у тому, щоб допомогти людині, яка перебуває у відчаї, зберегти життя. Ек-зм здійснив спробу теоретично обгрунтувати свободу людини в усвідомленні та створенні історичних умов для подолання відчаю та страху в глобальній історичній ситуації, коли людство опиняється на межі двох можливостей – вижити чи загинути.

Отже, можна зробити висновок, екзистенціальна філософія – це цілісний ідейний рух, сконцентрований навколо проблеми людини, що сформувався на історичному грунті соціальної кризи ХХ ст., ек-ціальна філософія спробувала відшукати теоретико методологічні шляхи до комплексного вивчення людини.