24. Розкрийте головні положення психоаналізу з.Фрейда.

Засновником психоаналізу в його класичній формі був австрійсь¬кий психолог, невропатолог, психіатр Зігмунд Фрейд (1856—1939). Психоаналіз З.Фрейда був спробою синтезу двох напрямків до¬слідження природи людини: 1) розкриття психічних поривань внутрішнього світу, смислу людської поведінки; 2) аналізу впливу культурного та соціального середовища на формування психічного життя людини та її психічних реакцій. Фрейд повсякчас натикався на такі ха¬рактеристики поведінки людини, які неможливо було пояснити особ¬ливостями її свідомого ставлення до дійсності та до самої себе. Головним у психоаналізі стало виявлення несвідомого, його філо¬софське осмислення та тлумачення. Суть філософії: Людина – це істота за подвійним «дном». Окрім видимого Я є диявольске – невидиме,яке керує нами у складних ситуаціях.Психіка ж людини, на його думку, роз-двоюється на дві сфери: свідоме та несвідоме. Саме вони і визначають суттєві характеристики особистості. Поділ психіки на свідоме і несві¬доме, писав З.Фрейд, є основною передумовою психоаналізу, і лише він дає змогу зрозуміти і піддати науковому дослідженню часто спос¬тережувані і дуже важливі патологічні процеси душевного життя. 3.Фрейд головним рушієм поведінки людини вважав два інстинкти: самозбереження та сексу¬альний. Сексуальний інстинкт,-лібідо, і став центральною ланкою психоаналізу. Лібідо, згідно з Фрейдом, — це психічна енергія, яка лежить в основі всіх сексуальних проявів індивіда. Вчення про лібідо є подальшим розвитком енергетичного підходу до психіки. Психічна енергія інтерпретується З.Фрейдом як енергія лібідо, а також субстанція, що кількісно змінюється. Інстинктивний імпульс може бути розрядженим у дію, витісненим за допомогою к-ри назад у несвідоме, або ж енергія сексуаль¬них потягів відхиляється від прямої мети і спрямовується до несексуальних (соціальних) цілей,твоорчості. Цей останній процес Фрейд називає суб¬лімацією. Найбільш продуктивною є художня творчість. Тут виникає комплекс Едіпа. «Щоб ми не робили усі люди страшно ліниві і наділені такими пристрастями проти яких безсила к-ра,тому будуть залишатися деякі л.асоціативними.Саме тому людство зал.під загрозою самознищення». Своєрідними і неоднозначними є уявлення З.Фрейда про суб'єк¬тивну реальність людини. У праці "Я і Воно” (1923) він розгортає структурну концепцію психіки, виділяючи в ній три сфери: "Воно" ,"Я" та "Над-Я". Наша свідомість опиняється між молотом і наковальнею. З одного боку тиск к-ри,з іншого-несвідомого. Наша свідомість –в’язень між цими принципами.Якщо бере верх принцип задоволення,л. починає діяти за інстинктами(виникає СУБЛІМОВАНИЙтип-тип Гітлера).Більшість злякавшись к-ри віддається свідомому (витиснутий тип-тип Достоєвського-призводить до психічного розладу).На думку Фрейда,з-ня психоаналізу – це відновлення провалів у пам’ятіпоясненні проблем,та з чим вони пов’язані. Своєрідний анамнезіс. Виникають такі техніки як гіпноз та техніка вільних асоціацій. Несвідоме проявляє себе через несвідомі дії. Фрейд виділяє ряд природних проблем,до яких відносить питання «усі люди від народження добрі чи злі?»,проблему походження людської моралі.юяку розкриває у своїй праці «Тотем і табу».Ці теоретичні положення стали засадними для нового погляду на природу психічного.