Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
gotovyy.doc
Скачиваний:
9
Добавлен:
21.04.2019
Размер:
485.89 Кб
Скачать
  1. Охарактеризуйте філософську систему та метод Гегеля.

Прихильник абсолютного об’єктивного ідеалізму (засновник). Вихідним положенням його філософської системи є ідея за якою в основі усього сущого лежить світовий дух . Цей дух абсолютно першим і до природи, і до людини, і до суспільства. З метою самопізнання світовий дух послідовно втілює себе, в системі понять, природі.

Система Гегеля

Логіка = Філософія природи = Філософія духу

Логіка Гегеля аналізує ідеальну схему самореалізації світового духу, яку він називає абсолютною ідеєю. Аналіз абсолютної ідеї важливий так як вона втілює у собі всі стадії розвитку абсолютною ідеї знаходять свій вираз в категоріях як форма існування універсального зв’язку . при цьому кожна стадія, а відтак і категорія «знімає» у собі попередню. Це означає, що вона заперечує і водночас повторює, однак на більш високому рівні.

Так діє гегелівська тріада Теза – Антитеза – Синтез

У результаті дії цього принципу логіка Гегеля утворює жорстку, упорядковану систему категорій, починаючи з абстрактних і завершуючи конкретними категоріями.

Буття – Небуття

Наявне буття кількість якість міра

Гегелівська логіка: вчення про буття + вчення про сутність + вчення про поняття В межах філософії природи аналізується така форма інобуття як природа. В філософії Гегеля природа виконує виключно службову функцію. Природа – це скам'янілий дух, завдання якого в породженні людського тіла та відповідних умов щодо його існування. Погляд на природу як на «майстерню». Якщо світовий дух знаходиться у постійній динаміці, то природа розвитку не знає. Вона статична, тобто не змінна. В цьому полягає протиріччя між системою і методом Гегеля. Адже відповідно до його діалектичного методу, усе суще достойне загибелі.

Філософія духу присвячена аналізу прояву світового духу в різних формах свідомості, а також у всесвітній історії.

Філософія духу 1) вчення про об’єктивний дух

2) вчення про абсолютний дух 3) вчення про суб’єктивний дух (аналізує формування індивідуальної свідомості, яке відбувається в постійній боротьбі з власним тілом та світом створює речей -> антропологія, феноменологія, психологія)

В контексті аналізу формування індивідуальної свідомості, Гегель відкриває опредметнення та відчуження. Кожен акт нашої діяльності є процесом реалізації певної ідеї, яка втілюється в словах, відношеннях, певних предметах. Опредметнена іде не тільки набуває певної незалежності по відношенню до людини – її творця, а й починає жити за власними законами, починає протистояти як ворожа до неї сила. Багато уваги Гегель приділяє обґрунтуванню нового розуміння сутності людини. Він заявляє, що сутність людини завжди незавершена, тобто знаходиться у постійному процесі становлення, отже, людина має надію. Ця сутність формується не стільки в наслідок сукупної діяльності усього людства, яка відбувається в процесі всесвітньої історії. В контексті вчення про об’єктивний дух, Гегель аналізує всесвітню історію як форму реалізації світового духу. Основним предметом виступає мораль, право, держава. Історію Гегель розглядає як процес виключно закономірний. В основі лежить прагнення до самопізнання та самореалізації, яке виступає як прагнення до свободи – діяльності, що спирається на пізнану необхідність. Гегель дивиться на людину як на знаряддя самореалізації світового духу і досягнення цілей держави. В межах вчення про абсолютний дух Гегель намагається осмислити такі форми як мистецтво, релігія, філософія. Найбільш досконалою формою проголошує філософію. Згідно з діалектичним методом Гегеля у світі немає нічого досконалого, тобто все суще достойне загибелі, тобто подальшого розвитку. Діалектика – рушійна сила будь-якого пізнання, яка носить внутрішня зв’язки і необхідність будь-якої науки. Три закони:

  1. переходу кількісних змін в якісні ( описує механізм розвитку, якісні зміни будь-якого явища є наслідком кількісних змін, які приводять до порушення міри, стрибка та появи іншого явища

  2. закон єдностей та боротьби протилежностей (вказує на джерело розвитку – основним джерелом будь-якого розвитку є боротьба протилежних сторін, властивостей, притаманних цьому явищу)

  3. закон заперечення заперечення (вказує на загальний результат та наслідок розвитку – відбувається заперечення і повторення старої якості на більш високому рівні)

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]