1.2. Основні засади розрахунку квартирної електропроводки

Для розрахунку квартирної проводки складають її схему (рис. 1.2). Як правило, квартирні електроприймачі поділяють на групи (групують), кожна з яких живиться від квартирного щитка окремою лінією та повинна бути захищена окремим комутаційним апаратом. Для живлення освітлювальних та побутових електроприймачів у квартиру з газовими плитами прокладають дві однофазні групи. Одна з груп живить освітлювальну мережу, а друга - розетки. Допускається також змішане живлення розеток та освітлення (на рис. 1.2 застосоване змішане живлення розеток і освітлення). У квартирах з електричними приладами прокладається третя групова лінія. У житлових кімнатах встановлюють не менше однієї розетки на 6 м² площі, а якщо відсутні стельові світильники, то кількість розеток збільшують на 1 – 2 одиниці.

На схемі квартирної проводки вказують потужності електроприймачів, які живляться від кожної з ліній групи. За сумарною активною потужністю Р_Σі для і-ї групи електроприймачів розраховують найбільше значення струму навантаження - І_Гі :

І_Гі = S_Σі / U_H· = Р_Σі/(U_H·cos φ_і),

де S_Σі – сумарна повна потужність електроприймачів і-ї групи, В·А; Р_Σі – сумарна активна потужність електроприймачів і-ї групи, Вт; U_H - номінальна напруга електропроводки, В; cos φ_Гі – середній коефіцієнт потужності електроприймачів і-ї групи (приймають значення 0,8 – 0,9).

Рис. 1.2. Схема електропроводки однокімнатної квартири

Якщо відомо значення cosφ_і окремих електроприймачів, то повну потужність S_Σі можна розрахувати за відомим значенням активного Р_Σі та реактивного Q _Σі навантаження:

.

Вибір перерізу проводів здійснюють з умови І_Гі<І_Д , тобто робочий струм повинен бути меншим від допустимого струму проводу. Під час розподілу електроприймачів квартири на групи необхідно враховувати їх розташування у квартирі та їх призначення. У квартирах, де більше приміщень і , які мають різне функціональне призначення, бажано електропроводку освітлення живити окремо від електропроводки для силових електроприймачів: наприклад, електроприймачі кухні чи майстерні живити окремо від освітлення.

Поперечний переріз проводів для приєднання квартирного щитка вибирають за значенням сумарного струму окремих груп електроприймачів.

Комутаційну та захисну апаратуру вибирають за номінальним струмом відповідної групи та за сумарним струмом стосовно ввідного апарата.

1.3. Основні засади виконання квартирної електропроводки

Згідно з вимогами технічного документа “Правила будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок. ДНАОП 0.00 – 1.32 -01. – Київ: Укрархбудінформ, 2001” у будинках треба застосовувати кабелі і проводи з мідними жилами (пункт 2.5.3). Найменший переріз жил проводів для групової мережі – 1,5 мм² , а розподільної до квартирних щитків електролічильників – 2,5 мм².

Мережі живлення та розподільні мережі допускається виконувати кабелями з алюмінієвими жилами у тому разі, коли їх розрахунковий переріз дорівнює 16 мм² і більше.

Електропроводку у приміщеннях виконують заховано у каналах будівельних конструкцій або відкрито в електротехнічних плінтусах, коробах тощо. У ванних кімнатах, санвузлах та душових електропроводка повинна бути захованою.

Перед прокладанням проводки на плані приміщення наносять шляхи прокладання проводів, розташування електроустаткування, комутаційної апаратури тощо. Для прикладу на плані однокімнатної квартири (рис. 1.3) зображені електропроводка за електричною схемою рис. 1.2 та приєднані до неї світильники, штепсельні розетки, вимикачі, електродзвінок.

Рис. 1.3. План однокімнатної квартири з електропроводкою

Електроустаткування проводки (встановлювальну арматуру) на плані позначають умовними графічними зображеннями, що наведені на рис. 1.4.

На рис. 1.4 зображені: а – штепсельна розетка двополюсна для відкритої електропроводки; б – те ж саме для захованої електропроводки; в – те ж саме з уземлювальним контактом для відкритої електропроводки; г – те ж саме для захованої електропроводки; д – штепсельна розетка здвоєна для відкритої електропроводки; е - те ж саме для захованої електропроводки; ж – вимикач однополюсний для відкритої електропроводки; з – те ж саме для захованої електропроводки; и – здвоєний вимикач для відкритої електропроводки; к – те ж саме для захованої електропроводки; л – перемикач; м – дзвінок; н – блок з вимикача і штепсельної розетки для відкритої електропроводки; о – блок з трьох вимикачів і розетки для захованої електропроводки; п – світильник з лампами розжарення; р – люстра; с – світильник з люмінесцентними лампами; т – лінія з трьох провідників (нанесені три рисочки).

Рис. 1.4. Умовні графічні позначення електроустаткування та проводів на планах

Для приєднання квартири до електромережі застосовуються квартирні щитки (рис. 1.5, а). У багатоповерхових будинках квартирні щитки різних квартир суміщаються у поверховий щиток, який розташовують на сходовій клітці поверху.

У квартирному щитку встановлюють захисну апаратуру, пристрої захисного вимкнення (ПЗВ) та лічильник електроенергії. На рис. 1.5 до приймачів квартири підводяться три проводи: фазний провід L, нейтральний (нульовий) провід N та захисний провід РЕ. Захисний провід не проходить через комутаційні апарати, а нейтральний проходить через ПЗВ (схема типу TN-C ).

На вводах у будинки встановлюють також розрядники (обмежувачі перенапруг) для захисту проводок і обладнання від перенапруг.

Квартирні приймачі можуть живитися через автоматичні вимикачі з пристроями захисного вимкнення високої чутливості з номінальним струмом уставки 6, 10 або 30 мА. На вводах у квартиру застосовують ПЗВ середньої чутливості з уставкою 100, 300 та 500 мА. Встановлення ПЗВ є обов’язковим, якщо автоматичний вимикач чи запобіжник не забезпечує часу вимкнення 0,4 с за номінальної напруги 220 В і, якщо установка не охоплена системою зрівнювання потенціалів, або якщо розетки розташовані зовні приміщень чи у приміщеннях з підвищеною небезпекою. У житлових будинках не повинні застосовуватися ПЗВ з автоматичним вимкненням у разі зникнення або недопустимого зниження напруги. ПЗВ повинен бути працездатним протягом не менше 5 с у разі зниження напруги до 50% від номінальної.

На вводі в будинок повинна бути виконана система вирівнювання потенціалів шляхом об’єднання таких струмопровідних частин: основний захисний (уземлювальний) провідник; сталеві труби комунікацій будинків і між будинками; металеві частини будівельних конструкцій, блискавкозахисту, системи центрального опалення, вентиляції та кондиціонування. У мережі необхідно додатково здійснювати вирівнювання потенціалів між струмопровідними частинами стаціонарних установок, нульові захисні провідники усього електроустаткування. Для ванних і душових приміщень додаткова система зрівнювання потенціалів обов’язкова і її треба приєднувати до РЕ шини чи затискача.

а) б)

Рис. 1.5. Схема електропостачання квартирних електроприймачів:

а – лічильник знаходиться у квартирному щитку; б - лічильник знаходиться у поверховому щитку багатоповерхового будинку

Нагрівальні елементи, закладені у підлогу, повинні бути покриті уземленою металевою сіткою, приєднаною до системи зрівнювання потенціалів.