2. Структура організації
Будь-яка організована людська діяльність – від виготовлення кераміки до спорядження космічної експедиції на Місяць – висуває дві фундаментальні, але протилежні вимоги:
поділ праці на окремі завдання;
координацію виконання цих завдань в єдину діяльність.
Структуру організації можна визначити як просту сукупність способів, за допомогою яких процес праці спочатку поділяється на окремі робочі завдання, а потім досягається координація дій по вирішенню цих завдань. Елементи структури повинні бути підібрані таким чином, щоб досягалась внутрішня гармонія і фундаментальна відповідність організаційній ситуації – розміру організації, її віку, типу навколишнього середовища, технічній системі тощо. Структура повинна бути спроектованою таким чином, щоб організація володіла та керувала системами робочих потоків та сама створювала взаємозв’язки між своїми частинами.
П’ять частин організації
(Г. Минцберг)
І Операційне ядро
В операційне ядро організації входять її члени (оператори), що виконують базову роботу пов’язану з виробництвом товарів та послуг. Оператори виконують чотири основні функції:
1. Забезпечення вихідної бази виробництва. Наприклад, закупівля та розподіл матеріалів.
2. Трансформація вихідні матеріали в готову продукцію. Напр., одні організації переробляють сировину, інші з окремих деталей комплектують готові вироби, треті – обробляють інформацію або змінюють людей (навчання, лікування).
3. Розподіл продукції. Напр., продаж та розповсюдження готової продукції.
4. Забезпечення вихідних умов. Напр., технічне обслуговування обладнання, забезпечення матеріальних запасів.
Операційне ядро серце будь-якої організації, та частина, де створюється основна продукція, завдяки якій організація існує. Робота операційного ядра є високою мірою стандартизованою, що дозволяє мало втручатись в робочий процес.
ІІ Стратегічна вершина
До стратегічної вершини належать люди, що несуть всю повноту відповідальності за організацію, - головна адміністративна особа (президент, виконавчий директор) або будь-які інші менеджери вищого рівня. Тут знаходяться і ті, що безпосередньо допомагають вищому керівництву – секретарі, асистенти тощо.
Стратегічна вершина повинна забезпечити ефективне виконання організацією її місії, а також обслуговування потреб тих, хто контролює організацію.
Стратегічна вершина має три кола обов’язків:
1 – прямий контроль: розподіл ресурсів, надання розпоряджень, прийняття рішень, вирішення конфліктів, підбір кадрів, нагляд за роботою працівників, мотивація персоналу.
2 – контроль зовнішнього середовища: інформування важливих суб’єктів зовнішнього середовища про діяльність організації, встановлення контактів з важливими особами, переговори з зовнішніми зацікавленими групами. (Менеджер – це людина, яка приймає відвідувачів, так що з решту його обов’язками справиться хто завгодно).
3 – розробка стратегії організації: інтерпретація зовнішніх умов та вироблення відповідної лінії організаційних рішень.
ІІІ Серединна лінія
Стратегічну вершину та операційне ядро з’єднує ланцюг менеджерів серединної лінії. Ланцюжок тягнеться від вищого керівництва до супервайзорів першого рівня (напр. бригадирів).
Число „ланок” менеджерів серединної лінії залежить від розмірів організації. В невеликій організації може бути один керівник – головний менеджер стратегічної вершини. Але на практиці прямий контроль потребує тісних особистих контактів між менеджером і оператором, тому один управлінець. Як правило, контролює обмежену кількість операторів – тобто існує так звана норма управління. Супервайзор першого рівня відповідає за кількох операторів, що формують базову організаційну одиницю (підрозділ), інший менеджер відповідає за кілька таких одиниць і т.д. Всі одиниці підпорядковуються одному менеджеру зі стратегічної вершини, який займає головну адміністративну посаду. Так сформована організаційна ієрархія.