94. Основні правила безконфліктної поведінки

Правила безконфліктного особистісного та міжособистісного спілкування. Основні тактичні ходи в конфлікті Конфліктологи вивели такі правила: 1.Намагайтесь адекватно оцінити власну поведінку в конфліктній ситуації. 2.Подивіться на проблемну ситуацію очима іншої людини. 3.Уникайте суджень щодо дій та висловлювань іншої людини. 4.Контролюйте свої емоції. 5.Запрошуйте іншу людину до обговорення спірних питань навіть тоді, коли ви можете взяти ініціативу на себе. 6.Враховуйте можливість фальсифікації інформації під час її передачі тощо. Для зниження конфліктності в спілкуванні доцільно видавати інформацію зворотного зв'язку у вигляді об'єктивних, конструктивних і доброзичливих повідомлень для членів колективу.

95. Стадії розвитку конфлікту

Конфлі́кт) — зіткнення або боротьба, ворожі стосунки. Конфліктні ситуації вивчає конфліктологія. Конфлікт — ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони.Конфліктувати можуть громадські групи, групи тварин, окремі особистості і особини у тваринному світі, технічні системи.

стадії конфлікту, запропоновані С.С. Фроловим.

• Передконфліктна стадія включає ідентифікацію, тобто визначення суб´єктів, які перешкоджають досягненню мети, вважаються винними тощо, яка може бути дійсною або неправильною, а також формування стратегії та тактики розвитку конфлікту.

• Інцидент, тобто здійснення дій, спрямованих на зміну поведінки су­перників, їх блокування (затримання, переривання). Продовження дій, тоб­то відступ (отримання — відмова від продовження дій, або придушення — припинення дій під тиском зовнішніх обставин) або агресивна поведінка, спрямована на інших суб´єктів, та їх відповідна агресивна реакція. Ці дії поділяють на ті, які мають відкритий характер, тобто безпосередньо спосте­рігаються, усвідомлюються, оцінюються як ворожі, агресивні, шкідливі тощо, та приховані (латентні, таємні), які включають маскування власних дій, провокування необхідних дій супротивників, їх дезінформацію тощо.

• Досягнення у розвитку конфлікту критичної точки, тобто макси­мальної гостроти, сили та напруженності.

• Розв´язання конфлікту внаслідок — зміни умов конфліктної ситуації, установок суперників, одно- або двосторонніх поступок, усунення суперни­ка, втручання третьої сили.

Серед засобів впливу на супротивника часто використовують погрозу, що в окремих випадках з позиції права може характеризуватись як злочин і тяг­нути за собою певні наслідки. Погроза не є прямим вступом у боротьбу у зви­чайному розумінні, зовні вона має вигляд нібито звернення до здорового глуз­ду і почуттів супротивника, свідченням жорстокості й безкомпромісності. По суті погроза є зброєю суб´єктів деструктивного типу, звичайним методом аван­тюристів, терористів.

96. Соціологічні погляди Конта

Як вже згадувалося, він запропонував термін "соціологія" і вперше викорис­тав його у 1824 р. в своїх листах. Але широко відомим цей термін став після публікації О. Контом четвертого тому свого "Курсу позитивної філософії" (1838 р.). Заслуга О. Конта полягає насамперед в тому, що він обґрунтував не­обхідність наукового підходу до вивчення суспільства, виділення соціології в якості самостійної науки, базування цієї науки на спостереженні та експери­менті, пізнання законів суспільного розвитку і практичного використання до­сягнень науки в цілях здійснення соціальних реформ на благо суспільства. Конт вважав, що соціологія с наукою особливою, яка відповідає новому соці­альному порядку в індустріальній Європі, наукою, яка повинна використову­вати прийоми спостереження, експерименту і порівняння. Науковий пози­тивізм Конта поєднувався з його еволюційним поглядом на суспільство і мис­лення. Мислення, на його думку, в своєму розвитку проходить три стадії: тео­логічну, метафізичну і позитивну. Людська думка прогресує по мірі того, як зменшується рівень узагальненості і зростає рівень складності. Суспільства в процесі еволюції проходять 3 основні стадії: примітивну, проміжну і наукову. Конт вважав, що суспільство стає також більш складним, диференційованим і спеціалізованим через поділ праці. Поряд з мовою і релігією поділ праці веде до зміцнення соціальної солідарності, породжуючи новий соціальний поділ між класами, а також між приватною і суспільною сферами. Соціологія, яка є вершиною наук, за Контом, повинна розвиватись як аналіз соціальної динамі­ки і соціальної статики. Соціальна динаміка покликана розглядати загальні за­кони соціального розвитку, тоді як соціальна статика повинна зосередитись на "анатомії суспільства" І взаємодії його складових елементів. Конт досліджував соціальну роль соціальних інститутів (таких як сім'я, власність, держава) в підтриманні цілісності соціального порядку. Основні праці Конта: шеститомна праця "Курс позитивної філософії" (1830-1842 рр.) і чотиритомна праця "Систе­ма позитивної політики" (1851-1854 рр.).

Основний зміст соціологічних поглядів О. Конта можна увести до наступного:

• при вивченні соціального життя слід не покладатися на здогадки, а опи­ратися на спостереження, порівняльні методи;

• вивчення соціальних явищ не може бути абсолютним, а завжди с віднос­ним, в залежності від нашої організації і нашого становища в соціальній сфері;

• наука соціологія повинна давати відповідь не лише на питання, що існує, але й на питання як відбувається явище, вміти передбачити і розв'язати пробле­ми, що виникають:

• все існуюче існує лише в тій мірі, в якій це буде доведено наукою; це мож­ливо лише у тому випадку, якщо будуть вивчатися реальні факти суспільного життя;

• існує взаємозв'язок соціальних елементів, частіш і підрозділів суспільству (людей, груп, спільнот та ін.)