48. Загальна характеристика неокласичних моделей економічного зростання

Науковий інтерес до проблем ек.зростання особливо посилився серед представників неокласичної школи в 50-х рр. 20ст. Зокрема, економісти почали займатися уточненням і конкретизацією кейнсіанський положень щодо цієї проблеми та розробляти відповідні моделі ек.зр. Такі моделі створювали з метою пошуку оптимального співвідношення між факторами виробництва, визначення умов, які забезпечують бажані темпи та стабільність ек.розвитку, дослідження найважливіших пропорцій, у тому числі між нагромадженням і споживанням тощо.

О дно факторна модель зростання. Ця модель відома як модель Харрода-Домара. Автори враховують як єдиний фактор ек.зр. лише капітал, тобто це одно факторна модель. Вихідною умовою є те, що капітал (як фактор) наче “вбирає” в себе потенції решти виробничих факторів. Ця модель базується на ряді припущень(абстракцій). Так, передбачається, що задіяні всі фактори виробництва, зберігається рівновага попиту і пропонування та рівні їхніх приростів, залишаються постійними співвідношеннями S та інвестиціями I. На практиці це далеко не так. Ця модель слугує допоміжним інструментом у розв*язанні проблем ек.зр. в довгостроковому періоді, допомагає виявити характер взаємозв*язків у динаміці та проілюструвати їх. Формула: G=S/C, або G/C=S, де G – темп ек.зр. C- відношення капіталу до випуску продукції(нац.доходу),тобто коефіцієнт капіталомісткості S– частка заощаджень у нац.доході Автори моделі виходять з того, що S=I; G/C - частка чистих інвестицій у нац.доході. Таким чином, знаючи основні ек.параметри(нац.капітал, нац.дохід та їх співвідношення, розміри чистих заощаджень та інвестицій), можна прогнозувати приблизні темпи зростання ек-ки на перспективу. Реальні темпи можуть відрізнятись від розрахованого середнього показника, оскільки вони ще залежать від структури інвестицій, використання технічних досягнень, фази ек-го циклу та ін.змінних факторів, які впливають на ек кон*юк туру. Модель виробничої функції Ек.зр. може бути забезпечено за рахунок паралельних вкладень у різні фактори, що робить їх більш високопродуктивними. Раціональне співвідношення між працею і капіталом у разі їх зміни розраховується за допомогою виробничої функції, в основі якої – найкращий варіант граничної продуктивності кожного із залучених факторів. Вираж. Формулою : Q=F(L,K,N), де Q-обсяг виготовленої продукції(нац.доходу) L-сукупні витрати праці K- вкладений капітал N-земельні ресурси. Ця фор-ла характеризує екстенсивний(кількісний)тип ек.зр. Модель Кобба-Дугласа виражається Q=F(L,K) Згідно ф-ю при збіл.затрат праці і капіталу на х% обсяг продукції(нац.доходу) зросте також на х%. Багатофакторні моделі зростання(напр.. Е.Денісон) Цілу низку моделей побудовано на рівняння попиту і пропонування та на динамічну їх збалансуванні(визначається динамікою капітальних вкладень, які утворюють нові доходи) Суть багатьох з цих моделей зводиться до того, що інвестиції мають передбачати динаміку споживчого попиту А оскільки ек-на рівновага за такої концепції дуже нестійка, то є необхідність у державному втручанні через фінансово-кредитну політику. Модель В.Леонтьєв, яка назв.”витрати-випуск” Автор проаналізував систему взаємозалежностей в ек-ці як єдиного цілого на основі таблиці міжгалузевого балансу(дозволяє з*ясувати, яку кількість однієї продукції потрібно використати для виробництва іншої) Модель Солоу в якій лежать ряд передумов 1)Цільовою ф-ю є не зростання загального обсягу продукту, а його виробництво на одного працюючого, т.б продуктивність праці ;продуктив.праці –у=Y/L; капіталоозброєність праці –k=K/L інвестиції- i=I/L Крім того s– норма заощаджень, d– норма амортизації 2 Продуктивність праці залежить від її капіталоозброєності Y/L=F((K/L)*(L/L)) y=f(k) 3 капіталоозброєність ставиться в залежність від трьох факторів запас капіталу, приріст населення, технічний прогрес. 4 Інвестиції дорівнюють заощадженням i = s*y=s*f(k)