- •1.Суб’єкти й об’єкти економічних відносин на макрорівні. Особливості їх поведінки та механізму прийняття рішень.
- •2.Граничні величини та їх роль в мікроекономічному аналізі.
- •3.Економічна раціональність як базовий принцип поведінки мікросистем.
- •4. Закон попиту та обґрунтування його дії базовими положеннями теорії споживчого вибору.
- •5. Аналіз змін у попиті й величині попиту. Чинники попиту. Понятт методи, обчислення та сфери застосування.
- •6. Цінова еластичність попиту: поняття, методи обчислення та сфери застосування.
- •7.Вплив цінової еластичності попиту на виторг виробника.
- •8.Еластичність попиту за доходом та перехресна еластичність попиту: поняття, методи обчислення та сфери використання.
- •9..Вплив різноманітних ефектів(моди, снобу, доходу тощо) на ринковий попит та структуру споживання благ.
- •10, Закон пропозиції та обґрунтування його дії.
- •11. Аналіз змін у пропозиції і у величині (обсязі) пропозиції. Чинники пропозиції.
- •12. . Взаємодія попиту та пропозиції. Ринкова рівновага.
- •13. Концепція “надлишку” споживача та “надлишку” виробника як теоретичне обґрунтування взаємовигідності ринкового обміну.
- •14. Сукупна та гранична корисність блага. Принцип спадної граничної корисності та його роль у виборі споживача.
- •15. Закони Госсена, як теоретичне обґрунтування досягнення споживачем рівноваги.
- •16. Еквімаржинальний принцип досягнення раціонального вибору та рівноваги споживача.
- •17. Рівновага споживача: сутність та обґрунтування з кардиналістських позицій.
- •18. Крива байдужості та бюджетна лінія як інструменти мікроекономічного аналізу
- •Рівновага споживача: сутність та обґрунтування з ординалістських позицій.
- •Залежність споживання благ від зміни доходу споживача. Лінія Енгеля .
- •Залежність споживання від варіацій цін на блага. Побудова лінії “ціна - споживання” та лінії попиту.
- •Ефекти доходу та заміщення благ як обґрунтування закону попиту.
- •Технологічна і економічна ефективність виробника.
- •Виробнича функція: поняття, види і параметри.
- •Спадна віддача (продуктивність) змінного фактора виробництва та її роль у технологічному виборі товаровиробника.
- •Ізокватна варіація факторів виробництва.
- •Технічне заміщення факторів виробництва: допустимі межі, норма заміщення.
- •Ефект збільшення масштабу виробництва та його відображення в характері виробництва та витрат.
- •Альтернативність напрямків використання обмежених ресурсів у поясненні економічної природи витрат виробництва.
- •Типовий характер зміни витрат виробництва у короткостроковому періоді.
- •Принцип неухильного зростання граничних витрат: сутність, графічна інтерпретація, значення в діяльності підприємства.
- •Ізокоста: поняття, графічна побудова, зміна положення під впливом зміни варіації цін виробничих факторів.
- •Обґрунтування рівноваги виробника на основі спільного аналізу виробничої функції та функції витрат.
- •Типовий характер зміни витрат виробництва у довгостроковому періоді.
- •Концепція мінімально ефективного випуску та її прикладні аспекти.
- •Поняття “нормальний прибуток”, “чистий економічний прибуток”. Вплив зміни їх кількісних значень на ділову активність підприємців.
- •Віддача від збільшення масштабів виробництва і структура галузі.
- •Розширення обсягів випуску продукції. Графічна побудова ліній “експансії” та їх види.
- •Сутність і взаємозв’язок показників середньої і граничної виручки з ціною продукції за умов досконалої конкуренції.
- •Визначення оптимальних обсягів випуску за умов досконалої конкуренції. Два підходи до максимізації прибутку.
- •Поведінка конкурентної фірми за певних витрат виробництва та варіаціях ринкових цін на її продукцію.
- •Досягнення рівноваги конкурентною фірмою у короткостроковому періоді
- •Рівновага фірми, галузі, ринку в довгостроковому періоді за умов досконалої конкуренції, її рухливість та механізм відновлення.
- •Економічний прибуток як чинник ринкової самоорганізації.
- •Поняття і види монополій.
- •Ринкова (монопольна) влада товаровиробників: поняття, джерела, методи діагностування та стримування.
- •Вибір підприємством-монополістом ціни та обсягу виробництва.
- •Моделі цінової дискримінації та практика їх використання.
- •Вхідні та вихідні бар’єри, їх вплив на економічний стан виробника-учасника ринку.
- •Моделі поведінки монополістичного конкурента у короткостроковому та довгостроковому періодах.
- •Цінова і нецінова конкуренція: сфери раціонального використання у поведінці учасників ринку.
- •Олігополістична структура ринку і взаємообумовленість дій партнерів. Причини і механізм “цінових війн”.
- •Ціноутворення за олігополії: загальна характеристика.
- •Картельні угоди: визначення квот, умови реалізації, протиріччя, ефективність.
- •Порівняння ефективності різних моделей ринку.
- •Похідний попит і принцип оплати факторів.
- •58. Правило залучення факторів виробництва для максимізації прибутку підприємства.
- •59.Праця як фактор виробництва. Формування ціни праці у різних ринкових ситуаціях.
- •Капітал як ресурс тривалого використання.
- •61.Інвестування. Визначення поточної (дисконтованої) вартості активу довгострокового і безстрокового (довічного) володіння.
- •62.Земля як фактор виробництва. Економічна та земельна рента.
- •63.Часткова та загальна рівновага ринкової системи.
- •64.Аналіз загальної рівноваги. Ефект зворотного зв’язку.
- •65.Парето-ефективний розподіл ресурсів.
- •66.Інституціональна природа сучасної фірми. Загальні, специфічні, інтерспецифічні ресурси фірми. Трансакційні витрати.
- •67..Позаринкові зовнішні ефекти та їх регулювання.
- •68..Громадські блага та їх споживчі властивості.
Капітал як ресурс тривалого використання.
Капітал є ресурсом тривалого користування, що створюється з метою виробництва більшої кількості товарів і послуг. Сутнісна риса капітального блага полягає в тому, що воно є водночас і фактором виробництва, і продуктом. Коли йдеться про капітал як про об’єкт купівлі-продажу на ринку ресурсів, то мається на увазі не весь запас капітальних благ, наявний в економіці, а потік нового капіталу, що з’являється в даний період у виробництві. Підприємства пред’являють попит не просто на якісь матеріальні капітальні блага, а на тимчасово вільні грошові засоби, які можна витрачати на зазначені блага і повернути, віддавши частину прибутку від їх використання у майбутньому. Таким чином, якщо мова йде про ринок капіталу, то мається на увазі ринок грошового капіталу. На ньому об’єкт купівлі-продажу переходить з рук в руки тимчасово, а тому всі економічні форми угод тісно переплетені з системою прав власності і дуже різноманітні. Інструментами ринку капіталу можуть бути і безпосередньо кредитні ресурси, і цінні папери (акції, облігації, векселі), і різні похідні контракти
61.Інвестування. Визначення поточної (дисконтованої) вартості активу довгострокового і безстрокового (довічного) володіння.
Діяльність будь-якого виробника пов’язана необхідністю здійснювати капіталовкладення, або інвестиції – витрати грошових засобів в даний момент з розрахунком отримати доход в майбутньому. Прийняття підприємцем рішення про придбання капітальних ресурсів ґрунтується на порівнянні очікуваного доходу, який він отримає від використання даного капітального товару, і витрат на його придбання та експлуатацію. Капітальні блага можуть приносити дохід протягом деякого періоду. Поточна, або дисконтована, вартість довгострокового активу обчислюється так: визначається, скільки потрібно вкласти грошей сьогодні за наявної процентної ставки, щоб отримати майбутній дохід від цього активу. Для безстрокового (довічного) володіння, наприклад, таким активом, як земля, що приносить N грош. од. доходу кожного року від цього моменту аж до вічності, поточна вартість землі PV обчислюватиметься за формулою PV = N / i, де і — ринкова процентна ставка, %. У більш загальному випадку поточна вартість будь-якого активу, що приносить дохід, який з часом змінюється, обчислюється як дисконтована вартість кожної частини потоку доходів. Якщо сума майбутнього доходу FV через n років відома, величина коштів, які потрібно вкласти сьогодні, розраховується за формулою PV = FVn / (1 + i)n. У цьому випадку і є ставкою дисконту, величина якої може бути прийнята як процентна банківська ставка. У випадку використання позичкових коштів потрібно порівнювати внутрішню норму окупності r і процентну ставку і. Підприємства, намагаючись максимізувати прибуток, інвестують тоді, коли доходи на інвестиції вищі від ринкової процентної ставки. Якщо процентна ставка вища від норми прибутку на інвестиції, то підприємство не інвестуватиме. В ідеальних конкурентних умовах рівновага досягається тоді, коли конкуренція серед підприємств збиває дохід на інвестиції до рівня ринкової ставки процента.
