- •Виникнення Давньоруської держави у IX ст. Погляди вчених на утворення Київської Русі.
- •2. Особливості суспільно-політичного ладу Київської Русі у іх-х ст.
- •3. Соціально-політичний устрій Київської Русі у другій половині X - XI ст. Основні групи населення.
- •4. Зовнішня політика перших князів Київської Русі. Її основні напрямки.
- •5. Прийняття християнства та його значення в історії Київської Русі. Розвиток культури.
- •6. Феодальна роздробленість на Русі (друга половина XI - початок XII ст.). Її причини та наслідки.
- •7. Захоплення українських земель Польщею та Литвою у XIV ст. Унії Польщі і Литви та їх значення для України. Закріпачення селян у польсько-литовській державі.
- •8. Утворення греко-католицької церкви. Значення Брестської унії.
- •9. Початок становлення правової системи в українських землях в складі Речі Посполитої. Литовські статути та Магдебурзьке право.
- •10. Виникнення українського козацтва. Його соціальний склад та основні групи.
- •11. Запорізька Січ, її устрій та значення в історії України. Боротьба козаків з татаро-турецькою агресією.
- •12. Українські землі напередодні Визвольної війни середини XVII ст. Причини, характер та рушійні сили війни.
- •13. Військові дії під час Визвольної війни у 1648-1649 рр. Зборівський мир.
- •17. Україно-російській договір 1654 р. Його оцінка та значення.
- •14. Події Визвольної війни 1651-1653 рр. Їх наслідки. Формування державності в українських землях в середині XVII ст.
- •15. Початок Руїни в українських землях (1657-1663 рр.), ті причини. Гадяцький трактат.
- •16. Політична боротьба на Правобережній Україні у 60-70 рр. XVII ст. П-Дорошенко.
- •18. Суспільно-політичний розвиток Лівобережжя у 1663-1687 рр. Устрій Гетьманщини.
- •19. Внутрішня та зовнішня політика гетьмана і.Мазепи (кінець XVII - початок XVIII ст.).
- •20. Посилення наступу царизму на Україну в і половиш XVIII ст. Остаточна ліквідація Гетьманщини та козаччини урядом Катерини. II.
- •21.Адміністративно-територіальний устрій укр. Земель на межі XVIII-XIX сторіччя.Прояви кризи феодального ладу в Україні в першій половині хіх ст.
- •22. Селянська реформа 1861 р. В Україні, її причини та значення. Визволення державних та удільних селян.
- •29. Події першої світової війни в Україні. Наростання економічної та політичної кризи.
- •24. Національно-визвольний рух в українських землях у хгх ст. (Кирило-Мефодіївське товариство, громади).
- •25. Соціально-економічне та політичне становище в Наддніпрянській Україні на початку XX ст. Виникнення політичної кризи та її прояви (1900-1904 рр.).
- •26. Події революції 1905-1907 рр. В українських землях. Значення та наслідки революції.
- •28. Столипінська аграрна реформа в Україні та її наслідки.
- •27. Виникнення та діяльність у Наддніпрянщині на початку XX ст. Українських політичних партій. Українська думська громада.
- •30. Виникнення Центральної Ради та п діяльність навесні та влітку 1917 р. І та II Універсали.
- •31. Проголошення унр та початок громадянської війни в Україні (кінець 1917-початок 1918 р.) її причини та особливості.
- •33. Прихід до влади Директорії. Основні напрямки п діяльності та причини падіння.
- •32. Політичний режим гетьмана п.Скоропадського. Його внутрішня та зовнішня політика.
- •34. Встановлення Радянської влади в Україні у 1919 р Політика «воєнного комунізму».
- •35. Неп в Україні. Його причини та наслідки.
- •37. Національне-державне будівництво в Україні в 20-х рр. XX ст. Входження України до складу срср. Політика «українізації».
- •38. Україна в умовах сталінського «великого перелому». Індустріалізація і колективізація та їх наслідки.
- •39. Становище західноукраїнських земель у міжвоєнний період (1920-1939 рр.). Приєднання Західної України до складу срср.
- •41. Загарбання фашистами України. Нацистський окупаційний режим в Україні у 1941-1944 рр.
- •42. Рух опору в Україні під час Великої Вітчизняної війни та його основні складові частини. Діяльність оун-упа.
- •43.Особливості суспільно-політичного та економічного становища в урср у післявоєнні часи (1945-1953 рр.).
- •44. Зміни в суспільно-політичному житті урср у період хрущовської «відлиги» (середина 50-х початок 60-х рр.). Критика культу особи Сталіна.
- •45. Економічні реформи 1957 та 1965 р. В Україні. Їх наслідки. _
- •46. Дисидентський рух в Україні у 60-80-х рр. XX ст. Та його форми. Українська гельсінська група.
- •48. Виникнення нових політичних партій та рухів в Україні на межі 80-90-х рр. XX ст. Багатопартійність в Україні на сучасному етапі.
- •49. Внутрішня політика Української держави у 1991-2004 рр. Реформи у суспільно-політичному і економічному житті. Прийняття Конституції 1996 р.
- •50. Основні напрямки зовнішньої політики України у 1991-2004 рр. Співпраця з міжнародними організаціями.
- •1. Виникнення Давньоруської держави у IX ст. Погляди вчених на утворення Київської Русі.
30. Виникнення Центральної Ради та п діяльність навесні та влітку 1917 р. І та II Універсали.
Початок Української революції, утворення Центральної Ради. Перша світова війна призвела до загострення соціально-економічних, політичних і національних суперечностей у Російській імперії. Перемога Лютневої революції 27 лютого 1917 р. привела до падіння самодержавства (Микола II зрікся престолу). Тимчасовий уряд очолив князь Георгій Львов. Але поряд із цим органом активно діяла Петроградська Рада. В Україні замість старих органів влади виникають губернські, міські й повітові правління. У містах і селах утворюються Ради робітничих і солдатських та Ради селянських депутатів. Перебіг доволі хаотичних і стихійних подій під час зміни влади зумовив активізацію національного руху в Україні. Національні політичні сили були роздроблені, і для їхньої консолідації необхідно було створити український керівний центр. Так в Україні виникла і згодом стала впливовим центром влади Українська Центральна Рада (УЦР). УЦР, створена 3—4 березня 1917 р. в Києві на зборах представників Товариства українських поступовців (ТУП) і українських соціал-демократів, стала представницьким органом українських демократичних сил, що очолив національно-демократичну революцію в Україні. Посаду голови УЦР обійняв М. Грушевський.
Видатними діячами УЦР були також Д. Антонович, С. Веселовський, Д. Дорошенко, В. Коваль, Ф. Крижанівський.
Партійний склад УЦР був різноманітний: Товариство українських поступовців (ТУП; С. Єфремов, Д. Дорошенко), що пізніше було перейменоване на Союз українських автономістів-федералістів; Українська соціал-демократична робітнича партія {УСДРП; В. Винниченко, С. Петлюра); Українська партія соціалістів-революціонерів (УПСР; М. Ковалевський); Українська народна партія (УНП). Крім того, до складу УЦР увійшли представники громадських організацій. Демократичний принцип формування УЦР, яка уособлювала три представництва: національне, соціально-класове, територіальне,— забезпечив їй широку підтримку з боку народних мас. УЦР перетворилася на представницький орган українського народу. Як революційний парламент УЦР була визнана на Всеукраїнському національному конгресі (квітень 1917 р.). Тоді ж було обрано новий склад і керівництво УЦР: голова — М. Грушевський, заступники — В. Винниченко й С. Єфремов, виконавчий орган — Комітет, або Мала Рада.
Основні напрямки політичної програми УЦР:
— боротьба за національно-територіальну автономію у складі 9 українських губерній та етнічних земель;— підготовка до виборів в Установчі збори з метою розв'язання питання про автономію України в складі Російської республіки;
— співпраця з Тимчасовим урядом;
— захист прав національних меншин.
Однак в УЦР не було єдиної думки про майбутній статус України. «Сажо стійники» на чолі з М. Міхновським виступали за негайне проголошення незалежності. Автономісти (М. Грушевський, В. Винниченко) бачили Україну автономною республікою у федеративному союзі з Росією.
Висновок. Створення УЦР стало видатною подією національно-демократичної революції 1917—1920 рр. УЦР виступила організатором і лідером національно-визвольного руху, що охопив широкі верстви населення; діячі УЦР почали привселюдно й відкрито говорити про інтереси нації від її імені.
1 Універсал Центральної Ради та його історичне значення У травні 1917 р. в Києві проходив І Український військовий з'їзд. Виконуючи його рішення, УЦР направила до Петрограда делегацію на чолі з Володимиром Винниченком. Делегація зажадала від Тимчасового уряду надати Україні автономію у складі федеративної Росії. Тимчасовий уряд зволікав з відповіддю на це ключове для українців питання і врешті-решт відмовив, що викликало протест делегатів І селянського і II військового з'їздів.
Піднесення національної самосвідомості українського народу зумовило історичний крок, зроблений Українською Центральною Радою. УЦР 10 червня 1917 р. проголосила 1 Універсал
Основні положення І Універсалу були такими:
— автономія України в складі Росії;
— право законодавчої ініціативи;
— необхідність загальнонародних, рівних, прямих виборів шляхом таємного голосування до законодавчого органу — Всенародних українських зборів (сейму);
— відмова передавати певну частину податку до центральної російської скарбниці, уведення українського податку;
— заклик до згоди і порозуміння між представниками усіх національностей, що мешкали в Україні.
Прийняття І Універсалу сприяло консолідації (єднанню) українського суспільства.
Після проголошення І Універсалу 15 червня 1917 р. був утворений український уряд — Генеральний Секретаріат.
Уряд УЦР складався з 8 генеральних секретарств і генерального писаря. Генеральним писарем був II. Христюк, секретарем військових справ — С. Петлюра, секретарем міжнаціональних справ — С. Єфремов, секретарем внутрішніх справ — В. Винниченко. Інші секретарства очолили X. Баранов-ський, Б. Мартос, В. Садовський, М. Стасюк, І. Стешенко.
Значення І Універсалу полягало у тому, що в Україні проголошувався автономний лад. Це сприяло зміцненню українського суспільства на нелегкому шляху створення української держави.
Слід зазначити, що історичні рішення І Універсалу в Росії були сприйняті із занепокоєнням. Хвиля масових демонстрацій у Петрограді, поразка російської армії на Південно-Західному фронті і як наслідок — утрата Галичини — чинники, що зумовили політичну кризу. Тимчасовий уряд, побоюючись подальшого загострення ситуації, пішов на переговори з УЦР.
Висновок. Проголошення автономії України сприяло зміцненню авторитету УЦР і подальшому розвиткові українського національного руху. І Універсал був історичним кроком на шляху державотворення в Україні.
II Универсал.
Временное правительство осудило 1 Универсал. враждебно отнеслось к автономии большинство русского населения Украины, однако охвативший Россию политический кризис, провал июньского наступления на Юго-Западном фронте заставили Петроград искать компромисс с Киевом. На переговорах в Киеве такой компромисс был достигнут. Содержание этого документа УЦР оформила как II Универсал (3 июля 1917 г.). С одной стороны:
- официально признавалась автономия Украины, ЦР поручалось подготовить закон об автономном устройстве;
- УЦР получила статус высшего органа революционной демократии, Генеральный секретариат — высшего органа;
- Временное правительство соглашалось с украинизацией воинских подразделений.
С другой стороны:
- принятие закона об автономном устройстве относилось к прерогативам Учредительного собрания, а до того УЦР обязалась не вводить самочинно автономию;
- не уточнялась территория, на которую распространялась власть УЦР и Генерального секретариата, а также полномочия последнего;
- состав Генерального секретариата утверждался Временным правительством, а УЦР пополнялась представителями национальных меньшинств:
- процесс формирования украинских воинских частей ставился под контроль российского командования и военного министра.
Оценка ІІ Универсала не может быть однозначной. В условиях ослабления центральной власти то, какими последствиями обернётся компромисс для судеб украинской государственности, зависело в первую очередь от умения УЦР распорядиться оказавшимися полномочиями.