2.2. Призначення і функції внутрішніх пристроїв системного блоку.

• материнська (системна) плата (п.3);

• жорсткий диск (вінчестер, HDD, НМЖД);

• дисковод гнучких дисків (FDD, НМГД);

• дисковод компакт дисків (CD-ROM);

• відеокарта (відео адаптер);

• звукова карта.

Жорсткий диск (вінчестер, HDD, НМЖД) – основний пристрій для довгочасного зберігання великих обсягів даних і програм.

Управління роботою жорсткого диску виконує спеціальний апаратно-логічний пристрій – контролер жорсткого диску (найчастіше – мікросхема, яка входить у мікропроцесорний комплект (чіпсет)).

Дисковод гнучких дисків – накопичувач на гнучких магнітних дисках.

Інформація на дискету записується вздовж концентричних кіл, які називаються доріжками. Доріжки діляться на сектори, між якими є так звані між секторні проміжки. Кількість доріжок і секторів, а також розмір сектора залежить від типу пристрою і носія, а також способу розмітки носія.

Дисковод компакт-дисків – накопичувач для змінних компакт-дисках, постійний запам’ятовуючий пристрій на основі компакт-диску CD-ROM. Принцип дії полягає у зчитуванні числових даних з допомогою лазерного променя, який відбивається від поверхні диску.

Відеокарта ( відеоадептер)

Разом з монітором відеокарта утворює відеопідсистему ПК. Фізично відеоадаптер виконаний у вигляді окремої дочірньої плати, яка встановлюється в один із слотів материнської плати і називається відеокартою. Виконує функції відеоконтролера, відеопроцесора і відеопамяті.

Звукова карта

Приєднується до одного із слотів материнської плати у вигляді дочірньої карти і виконує обчислювальні операції, пов’язані з обробкою звуку, мови, музики. Звук відтворюється через зовнішні звукові колонки, які під’єднуються до входу звукової карти.

Під час практики було складено прайс базової конфігурації ПК в гривнях і у.о. Ціни і технічні характеристики взяті з прайс-листа Інтернет-магазину “Сокіл”:

2.3 Програ́мне забезпе́чення (програ́мні за́соби) (ПЗ; англ. software) — сукупність програм системи обробки інформації і програмних документів, необхідних для експлуатації цих програм^[1][2].

Розрізняють системне програмне забезпечення (зокрема, операційна система, транслятори, редактори, графічний інтерфейс користувача) та прикладне програмне забезпечення, що використовується для виконання конкретних завдань, наприклад, статистичне програмне забезпечення^[3].

Виконання програмного забезпечення комп'ютером полягає у маніпулюванні інформацією та керуванні апаратними компонентами комп'ютера. Наприклад, типовим для персональних комп'ютерів є відображення інформації на екран та прийом її з клавіатури.

Програмне забезпечення (software) та апаратне забезпечення (hardware) є дві комплементарні компоненти комп'ютера, причому межа між ними нечітка: деякі фрагменти програмного забезпечення на практиці реалізуються суто апаратурою мікросхем комп'ютера, а програмне забезпечення, в свою чергу, здатне виконувати (емулювати) функції електронної апаратури. По суті, призначення програмного забезпечення полягає в керуванні як самим комп'ютером так і іншими програмами та маніпулюванні інформацією.

Прикладне програмне забезпечення — це програми, призначені для виконання конкретних завдань користувача. Прикладне програмне забезпечення (англ. application software) також прикладна програма, прикладне ПЗ, застосовна програма — частина програмного забезпечення, що потребує безпосередньої взаємодії та забезпечує користувачеві розв`язання певної задачі. Цим самим поняття прикладного ПЗ є протилежним до системного та іншого допоміжного ПЗ (наприклад операційна система), котрі «лише» забезпечують можливість виконання роботи, але не приносять безпосередньої користі користувачеві.

Наглядним прикладом аналогічного поділу може бути електричний струм: електромережа не приносить прямої користі користувачеві, але забезпечує роботу електричних пристроїв, надаючи їм електроенергію, в свою чергу користувач використовує ці пристрої для вдоволення потреб, тобто отримує користь.

Проте таке чітке розмежування не завжди можливе, особливо у вбудованих системах (наприклад мобільний телефон або кавоварка) де програмне та апаратне забезпечення є єдиним цілим.

Окрім того, виробники системного ПЗ нерідко вбудовують також і прикладні програми, відомим прикладом є ОС Windows, де стандартно вбудовано велику кількість прикладного ПЗ. Ця практика не завжди відповідає вимогам користувачів певної системи.

Є чимало стандартизованого прикладного ПЗ, котре спрямовано на задоволення потреб якомога ширшого кола. Але значна частина прикладного ПЗ розробляється індивідуально «з нуля» або ж на основі стандартних програм для рішення вузьких завдань, наприклад: в межах однієї компанії чи галузі.

2.4. Операційна система — це базовий комплекс програмного забезпечення, що виконує управління апаратним забезпеченням комп'ютера або віртуальної машини; забезпечує керування обчислювальним процесом і організує взаємодію з користувачем.

Операційна система звичайно складається з ядра операційної системи та базового набору прикладного програмного забезпечення.