37. Суть підприємництва та його роль в ринковій економіці.

Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична діяльність по виробництву товарів і послуї яка здійснюється у відповідності з діючим законодавством країни і націлена на отримання прибуле) Підприємництво передбачає здійснення нововведень і проходить в умова ризику.

В економічних дослідженнях традиційно виділяють три основних функції підприємництва: 1) ресурсна - полягаї в забезпеченні виробництва фінансовими, матеріальними, трудовими, інформаційними ресурсами. 2 організаційна - зводиться до поєднання ресурсів виробництва в оптимальних пропорціях, найбільш ефективного 'і використання, здійснених контролю за використанням виробничих ресурсів; 3) творча - передбачяє генерування ті реалізацію нових ідей, здійснення техніко- економічних, наукових розробок, проектів, що пов'язані з господарськш ризиком.

Види підприємництва:

1)Виробниче - діяльність, спрямована на виробництво товарів і послуг, створення матеріальних і духовних блаї (промисловість, будівництво, сільське господарство та ін);

2)Комерційне - діяльність по виконанню торгово-обмінних операцій (торгівця); 3) Фінансове – діяльність по виконанню товарно-грошових операцій (банківська, біржова діяльність).

Окремо виділяється посередницьке підприємництво Посередницьке - це підприємництво, що надає інформаційні, маркетингові, консалтингові, страхові послуги.

До умов, які забезпечують організацію та функціонування підприємництва належать:

- державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності. Вона здійснюється відповідними органами державної адміністрації за місцем діяльності підприємця або ж за місцем його проживання.

- обов'язкове дотримання підприємцями відповідних вимог та соціальних гарантій щодо найманих робітників;

- дотримання підприємцями законодавства про підприємницьку діяльність;

- юридична відповідальність підприємця за його дії та можливість припинення діяльності підприємства.

38. Специфіка підприємництва в аграрній сфері.

Сільське господарство — одна з найважливіших галузей матеріального виробництва, в якій створюються матеріальні блага рослинного і тваринного походження для забезпечення населення продуктами харчування, а промисловості — сировиною. Земля — це предмет праці, а з іншого боку - засіб праці, оскільки родючість грунту люди використовують для виробництва необхідної продукції. На відміну від інших засобів виробництва земля не зношується і не замінюється. Більше того, за правильного використання її родючість суттєво підвищується. Виходячи із сучасного рівня розвитку продуктивних сил у суспільстві та перспектив прогресу науки можна стверджувати, що сільське господарство в найближчій перспективі залишиться тією галуззю, яка задовольнятиме основні потреби населення в продуктах харчування.

Аграрні відносини. Специфіка сільськогосподарського виробництва виражається в аграрних відносинах. Слово «аграрний» латинського походження і в перекладі на українську мову дослівно означає гаемельний».

Земельні відносини — це лише один бік аграрних відносин. Другий пов'язаний із процесами агропромислової інтеграції, коли вищий розвиток продуктивних сил закономірно веде до переплетіння зв'язків по горизонталі та вертикалі як у самому сільському господарстві, так і між сільським господарством і взаємопов'язаними з ним галузями.

Провідними в системі аграрних відносин виступають відносини власності, які визначають характер усієї сукупності економічних відносин. У вітчизняній економічній літературі аграрні відносини розглядають не як земельні відносини, а більш широко — як економічні відносини. Тобто аграрні відносини — це сукупність економічних відносин, які виникають між власником засобів виробництва (в тому числі і в особі держави) і суспільством у цілому, сільськогосподарськими чи промисловими орендними колективами, державними підприємствами, окремими працівниками й іншими землекористувачами з приводу виробництва, розподілу, обміну та споживання створеного в галузях агропромислового комплексу продукту. Наявність власності на землю зумовлює отримання землевласником певної частки додаткового продукту у вигляді земельної ренти.

Таким чином, земельна рента є економічною формою реалізації земельної власності. Виділяють такі основні різновиди земельної ренти: диференціальна, абсолютна, монопольна Конкретною формою земельної ренти є орендна плата, яка включає ренту, процент на капіталовкладення, інші платежі.

Господарства, що розташовані на кращих землях, створюють додатковий чистий дохід. Такого доходу позбавлені інші господарства. Якби вони його одержували, то монополія на землю як об'єкт господарювання зникла.