16. Політичний устрій та соціально-економічний розвиток київської русі

Київська Русь – ранньофеодальна держава з монархічною формою правління. Утворилася дружинна форма державності. Центральна її фігура - князь. У добу піднесення Київської Русі формується централізована монархія: вся повнота влади дедалі більше зосереджується в руках князя.

У період феодальної роздрібненості одноосібна монархія поступилася місцем федеративній монархії (долю Русі вершила група найвпливовіших князів).

Розвиток державності Київської Русі відбувався у двох напрямах: від системи управління, що випливала з військової організації, - до цивільних форм правління та від посилення централізму – до децентралізації. Основними елементами механізму політичної влади в Давньоруській державі були князь, боярська рада та віче (збори міського населення).

Домінувала переважно князівська влада, але в періоди її ослаблення на перші ролі висувалися боярська рада і віче. Механізм політичної влади Давньоруської держави характеризується не тільки співпрацею, а й суперництвом і протистоянням його елементів.

3а часів Київської Русі сформувалося феодальне суспільство в східних слов'ян. Спочатку в. ІХ ст. формується система експлуатації всього вільного населення військовою знаттю. Основним елементом цієї системи була данина. У Х ст. виникає доменіальне (вотчинне) землеволодіння великого князя. Наступним кроком у процесі феодалізації стала поява в ХІ ст. земельної власності бояр та православної церкви.

У Х-ХІЇ ст. активно формувалися васальні відносини у давньоруському суспільстві. Поступово склалася помістна форма феодального землеволодіння.

Процес утвердження феодальних відносин у Київській Русі мав свої особливості: 1) феодалізм зароджувався на основі первіснообщинного ладу, східнослов'янське суспільство перескочило через рабовласницький етап розвитку; 2) темпи феодалізації були уповільненими; 3) виникнення та становлення великого землеволодіння не призвело до масового обезземелення селян.

У Х-ХІІІ ст. на Русі основними категоріями панівного класу були князі, бояри та дружинники. Основними верствами феодально залежного населення були смерди, закупи, рядовичі, челядь, холопи.

За доби Київської Русі в соціально-економічній сфері розпочався процес становлення феодальних відносин – формується система приватного землеволодіння, ускладнюється ієрархія панівного класу, інтенсивно^-йде диференціація феодально залежного населення. Провідною галуззю економіки цього часу було сільське господарство. Відокремлення ремесла від землеробства, концентрація ремісників у «градах», активізація обміну та торгівлі сприяли становленню грошової системи.

17. Характерні риси та особливості розвитку культури київської русі

В епоху Київської Русі створена яскрава й самобутня культура, яка розвинулася на основі матеріальних і духовних здобутків народу, творчого засвоєння досягнень інших слов'янських земель, країн Західної Європи, Візантії, Кавказу, Азії.

Релігія і церква. В історичному розвитку Київської Русі християнська церква відігравала надзвичайно важливу роль. Як офіційна ідеологія християнство спрямовувало культурний розвиток Русі, а церковна організація відігравала суттєву роль у політичному житті країни.

Бороть6а між християнством і язичництвом аж до офіційного запровадження християнства 988 р. позначилася на церковній організації, яка то занепадала, то піднімалася. Лише з часу релігійної реформи Володимира, яка остаточно утвердила християнство в ролі державної релігії Київської Русі, розбудовується церковна структура.

Важливим кроком у зміцненні незалежності церкви було також створення культу власних святих.

Церкви та монастирі були важливими осередками освіти, літератури і мистецтва.

Писемність і освіта. Писемність у Київській Русі була відома ще до запровадження християнства.

Поширення писемності стало важливою умовою розвитку школи та освіти. Освіта на Русі перебувала в руках церкви і була зосереджена переважно у монастирях.

Література і фольклор. Усна народна творчість, яка передавалася із покоління в покоління, стала важливим джерелом літературних творів та літописання Київської Русі.

Виникнення писемності у східних слов'ян створило умови для перетворення усної народної творчості в писемну літературу.

Самобутнім явищем в літературі є літописи.

У літературі Київської Русі значне місце посідали перекладні твори. Крім богослужебних книг, перекладалися з грецької мови також історичні, філософські, природничі праці й трактати.

Архітектура та живопис. Будівельники Київської Русі створювали чудові споруди з дерева, каменю й цегли. Основним будівельним матеріалом служило дерево, з нього споруджували житло, оборонні та інженерні будівлі.

В епоху Київської Русі високого рівня досягли мозаїка і фреска, іконопис та книжкова мініатюра

Музика та видовища. Народні пісні і танці, ігри та забави були джерелом розвитку цього мистецтва. Талановиті музиканти, співці, танцюристи, мандруючи від села до села, виступали на народник святах, ярмарках, заробляли собі на життя, знайомили людей зі своїм мистецтвом.

Ще одним видом музичного мистецтва був церковний спів, який мав свій особливий стиль і вже в часи Київської Русі трансформувався з простого одноголосся у багатоголосся хору.

Своєрідним видом була також військова музика. У супроводі такої музики виступали в похід військові дружини, звучала вона під час битв, штурму ворожих фортець.